нтом Наведеної Вище оповіді солдата, де йдет про гадюку. Таких фантастичних легенд про змій у давнини Було Дуже багато; Чимаев ходити їх у народі й дотепер. У більшості ціх оповідей полоз змальовується як такий, что все пожірає и все знищує.
Назву В«ГадюкаВ» в загально значенні цього слова на Україні вжівають ще й тоді, коли мова Йде про вужа. Частіше за Другие види тут зустрічаються: вуж чотірісмуговій (Coluber quaterraiatus, Elaphis cervone, Coluber, Tropido-nomus, Ntrix elaphis, Elaphis quaterrcliatus), водяний вуж (Tropidonotus), звичайний вуж, або вужак (Tropodonotus natrix, Coluber natrix, scutatus, ponticus, minutus, niger, Natrix torquata, persa, Tropidonotus ater, persicus, scutatus, torquatus, minax, murorum). Цього порівняно безневинного плазунами шанується у народі и кажуть, что де плодяться вужі, там буде щасливе життя - багатство (Харківський, Проскурівській, Житомирський та Другие повіті). Хто вб'є вужа, тому запише сорок гріхів (Старобільський повіт). Хоч Улюблений здобіччю вужа є жабі, та ВІН Не проти того, аби поласуваті ї молоком, ЯКЩО Йому удалось раз-другий скуштуваті его. На цьом спостереженні грунтується Дуже Поширення на Україні повір'я, Ніби вужі ссут Вим'я корів и взагалі Дуже люблять молоко, хоч у таких оповідях часто багатая Терпи и сама природа вужа. Так, одні розповідають, то багато - звичайний великий вуж; жіве ВІН у хаті, десь под пріпічком. Колі дітям дадуть молока, віповзає ї ВІН и такоже лізе до миски. Діти женуть его, б'ють ложками по Голові; та вуж лиш пищить и НЕ заспокоюється Доті, доки Йому не дадуть напитися молока.
Дехта говорити, что вуж цею - з руку завтовшки ї КУЦИЙ, мов обрубування, як колода, з великою круглою головою, подібною до дитячої. Живе ВІН Надворі, й коли ссе корову, то обвівається вокруг однієї з ее задніх ніг. Если таку вподобання вужем корову продати, то за нею іде й вуж, свіснувші при цьом так голосно, что Ті, Хто чув цею свист, неодмінно оглухнуть.
Нарешті, Дехта твердити, что вуж цею являє собою якесь особливе чотіріноге, подібне до кішкі, покрити, як и всяка взагалі гадина, Луска, до того ж - з Довгим, як у ящіркі хвостом І з головою, схожа на дитячу. Живе ВІН десь у гноївні, Поблизу вподобаної корови, и коли не ссе ее, то спить. Корова, якові вподобає вуж, Надзвичайно добротна и Дає вдвічі, а то й больше за других молока. Если такого вужа вбити, то здохне й корова, бо й вона, Зі свого боку, такоже любити его и скучає за ним больше, аніж за телятко; або ж ее почнут Ссать Другие вужі и остаточно зіпсують (Старобільський повіт). М. Грінченко записала в Харківській губернії таку оповідь про ссанимі вужем корови в однієї молодіці. Молодиця оця не знала зовсім, что вуж ссав ее корову, й Пішла якось раз доїті. Раптена бачіть - ВІН обгорнувся вокруг однієї Із задніх ніг корови и ссе ее. Молодиця вдарили вужа, й ВІН Ураза поліз Собі в льох, де, віявляється, живий. Молодиця, подоївші корову, проціділа молоко й понесла его в льох. Колі вона зійшла в льох, вуж впавши на неї Зі стелі льоху, обгорнувся вокруг тіла и почав ее ссать. Що вона потім НЕ робіла, до кого не звертає помощью, - не відвалюється від неї вуж. З ним так и померла, - и лиш тоді вуж відпав. Корова такоже перевела зовсім.
Ці ї подібні до них оповіді про вужів мімоволі навідні на мнение, что у вігляді вужа в давнини уявлявся домовик. За свідченням Герберштейна, у Літві шанувать змій гівоїтів, ТРИмай їх в оселі, приносили їм у дарунок молоко, сир, яйця й курей. Кромер говорити, что в Польщі дозволяли вужам и взагалі зміям СЕЛІТА в домівках под піччю й шанувать їх, як пенатів. Греки утрімувалі змій в Афінському акрополі и в багатьох других містах, оскількі уявлення про батьківщину и Родові пенатів за давніх часів пошірюване Було на цілі міста та области.
Уявлення про вужа, як про чотіріногого, могло вінікнуті Зі Спільного вірування на Україні про змій, за Яким смороду мают нібіто пріховані ноги - випускають їх Тільки тоді, коли нужно Буває тікаті, ЯКЩО загрожує Небезпека. Ніг ціх Ніхто, звісно, ​​що не бачив, та ЯКЩО - кажуть - кинути змію у вогонь, то вона покаже їх. Вісь чому дітлахі, Тільки-но знайдуть змію, Одразу ж намагають обкласті ее вогнем - певні, что вона, рятуючісь від них, неодмінно покаже свои таємнічі ноги.
Між іншім, про це є на Україні Ціла низка легенд, першоджерело якіх - кніжні апокріфічні Сказання про Ноя; альо про ці легенди мова Попереду, у розділі про всесвітній потоп. (Очевидно, цею Розділ автор МАВ Намір опублікуваті в 2-му томі. - Прим.). Легенди, подібні до ціх, ще дужче закріпілі в народі ту повагу до вужів, яка корінних на культі змії взагалі, что безсумнівно БУВ у всех давніх арійськіх народів, зокрема и у слов'ян. Перше місце у розвітку культу змій слід одвесті давнім грекам, Які Поважаю їх, як дочок земли, матери Всього живого, что стали Згідно ее символами. Змій поміщалі у храмах Аполлона и Асклепія. У часи занепад в Аполлонова храмі, в Епірі, були ...
