ітко позначилися два варіанти:
1. Автономні суди, не пов'язані із загальним судом;
2. Склад загального суду, що отримав функції розгляду справ про неповнолітніх;
Особливий інтерес представляє національний досвід країн, де суди у справах неповнолітніх почали ефективно функціонувати: США, Англія, Франція, Німеччина і Росія. p> Перший суд у справах неповнолітніх в Росії був відкритий у м. Санкт-Петербурзі 22 січня 1910.
Подальше поширення нової судової системи було дуже швидким. У 1917 такі суди діяли в Москві, Харкові, Києві, Одесі, Лібава, Ризі, Томську, Саратові. p> На думку відомого дослідника в галузі ювенальної юстиції, наукового співробітника Інституту держави і права РАН Евеліни Мельникової В«російська модель ювенальної юстиції була дуже вдалою. До 70% неповнолітніх правопорушників В«дитячі судиВ» відправляли не в тюрми, а під нагляд опікунів, які спостерігали за їх поведінкою. Та й сам суд розглядався як орган соціального піклування про неповнолітніх В». [5]
У Росії функції судді у справах неповнолітніх здійснював спеціальний мировий суддя. До його компетенції ставилися справи про злочини неповнолітніх, а також дорослих підбурювачів підлітків. Запитання цивільного та опікунської виробництва не ставилися до юрисдикції В«дитячого суду В». Суддя цього суду здійснював нагляд за роботою установ, приймаючих на себе турботу про малолітніх злочинців. Саме тому російські юристи розглядали суд для неповнолітніх як В«орган державного піклування про неповнолітнього, який діє у судовому порядку В».
Пізніше, в 1913р., у компетенцію В«дитячого судуВ» були включені справи про безпритульних неповнолітніх віком до 17 років. Це відразу розширило сферу його громадянського і опікунської судочинства.
Необхідно також проаналізувати тривалий післяреволюційний період російської ювенальної юстиції (1917-1959гг.). Це дозволить зрозуміти характер чинного правосуддя у справах неповнолітніх.
Автономна російська юстиція перестала існувати за декретом Раднаркому Росії від 17 січня 1918 року й була замінена на іншу систему, яка, по-думку творців, мислилася гуманнішою, більш пристосованої до поводження з дітьми та підлітками. Перетворення судової системи почалися в січні 1918р. і були продовжені через два роки після цього - у березні 1920р.
Декрет від 17 січня 1918р. В«Про комісіях про неповнолітніхВ» вніс істотні зміни в російське правосуддя у справах неповнолітніх: скасував тюремне ув'язнення і суди для них.
Для тих років незвичній була відомча приналежність створених комісій у справах неповнолітніх, вони перебували у віданні Наркомату громадського піклування. Комісії включали представників трьох відомств: громадського піклування, освіти і юстиції. Обов'язковою членом комісії був лікар.
У компетенції комісій входило звільнення неповнолітніх від відповідальності або направлення їх у одне з В«притулківВ» Наркомату, згідно з характером скоєного.
30 липня 1920р. була опублікована розроблена Інструкція В«про роботу комісії про неповнолітніх В». Це медико-психологічний та педагогічний документ, що визначає діяльність комісій, відбивав загальну орієнтацію кримінальної політики щодо неповнолітніх. Засідання комісій про неповнолітніх були публічними, дозволялося присутність преси, але було заборонено публікувати прізвища неповнолітніх.
Переважне участь неюрістов у засіданнях і в прийнятті рішень про долю неповнолітніх знижувало юридичний рівень діяльності комісії і відповідно захищеність дітей і підлітків у цих комісіях. Доводиться з жалем відзначити, що ця вада виявився живучим і, попри серйозні зміни, низький рівень правової захищеності підлітків зберігся до наших днів.
У той час реалії життя змусили незабаром згадати про суди. Адже підлітки робили не тільки малозначні вчинки, але й цілком серйозні і небезпечні злочини. Самі по собі злочину зникнути не могли, а боротися з ними у комісій не було коштів.
У лютому 1920р. був розроблений і внесений на розгляд уряду проект декрету В«Про суд над неповнолітнімиВ». Він був затверджений постановою РНК РРФСР 4 березня 1920р.
На відміну від декрету 17 січня 1918р. новий декрет допускав передачу справ неповнолітніх у віці від 14 до 18 років в народний суд, якщо комісія про неповнолітніх встановила неможливість застосувати до них медико-педагогічні заходи.
У 20-і роки знову відбулася переорієнтація законодавства і практики на судові форми боротьби зі злочинністю неповнолітніх. У КПК РРФСР (ред. 1923) була сформульована післяреволюційна модель російської ювенальної юстиції, яка включала правила підсудності справ про неповнолітніх, вимоги до професійного підбору народних засідателів, терміни розгляду справ.
Вперше було сформульовано правило про неприпустимість розгляду справ неповнолітніх без участі захисту.
На превеликий жаль, ця, друга, модель ювенальної юстиції...