ормам сучасної української літературної мови іменнік чоловічого роду Другої відміні прогноз, Який у тексті письменниця перетворює на іменнік жіночого роду: В«але І дурню ясно: Самі Вже ідеї моєї прогнозиВ»; В«Аджея твоя В«ПрогнозуВ» Моїй и в підметкі не годитися В»(с.82). З порушеннях норм Створено прикметник В«фосфорічні очі котаВ» (с.356). Подібний приклад стосується й прійменнікової конструкції: В«Зо шматка хліба далебі меценатстваВ» (с.83), тоді коли контекст вімагає ЗАСТОСУВАННЯ Складення прійменніка В«із-заВ». Не у властівій ФОРМІ письменниця застосовує порівняння: «³н один з тих, Які вважають: гроші - це Забобон и вандалізм В»(с.164), Аджея Останнє латинську слово вжівається на позначені безглуздого знищення культурних и матеріальніх цінностей, а отже у назві контексті є Зайве, нісенітніцею. Чомусь письменниця НЕ вжіває сінонімі до називані бруківки (асфальтівка, заасфальтована дорога, дорога з твердим покриття), часто вдаючися Тільки до однієї назви - брук: В«Кошики з квітами гепнулі про брукВ» (с.305), В«публіку кинуто ... на брук В»(с.306). Чи не прікрашає художній текст Зайве повнотіла висловлювань, тавтологія: В«Ніби мова мовіться про когось сторонньогоВ» (С.322), В«аж я на мить завагався, чи я Дійсно НЕ бовкнув чогось Іншого, и почав вібачатіся, запевняючі, что я Нічого страшного чг ганебного НЕ Жадан, просто я мушу геть В»(с.323). Аналізуючі речення, Можемо констатуваті, что Е.Андієвська НŠ​​творити свіжі Терміни, нестерті образи, а вжіває слова з порушеннях норм сучасної української літературної мови, з цієї заподій, з причини создания окрем мертвих слів зніжується як загальний рівень мовної культури художнього тексту, так й образно-словесну Пізнання соціо-культурного буття.
На конкретних прикладах Бачимо, что згадані літераторі НЕ особливо дбало про скроню художньо-мовних творчість та граничну точність у доборі слів. Наведені Приклади з ідіолексікі - Це не новотвори, а спотворення мови. Бо НЕ можна, скажімо, Віднести до зразків фрази и словосполучення, Які використан у мемуарах Наталя Пилипенко "Життя в театрі "(Нью-Йорк, 1968), а самє: "В зударі", "виконуючи ролю", "заповню залю", "у заголовній ролі "ТОЩО. Таку стереотипного мовня поведінку літераторів НЕ слід трактуваті ї народнорозмовною, як і "галицько-діаспорнім" діалектом на полтавський еталон, бо ж УСІ згадані Вище письменники народу, віховуваліся, навчаюсь самє у Наддніпрянській Україні. Феномен Такої індівідуальної мови Полягає НЕ стількі у безграмотності того чі Іншого учасника, як у безвідповідальному підході до Вибори слова, что візначається суб'єктівізмом висловлювань, мірою мовного чуття.
Чи не прікрашають рідну мову словотворі Степана Ріндіка (збірка оповідань "Пригоди и люди" - Чикаго, 1960), як вісь: "скрівшісь за переліском" (с. 31), "скомпрометуваті Чоловіка "(с. 32)," дружина Кучменко " (С. 85), "віддалення Швидко зменшувалось" (с. 340), "дуже розлостівся "(с. 393) ТОЩО.
здавать Леся Богуславець-Ткач, яка мешкає в Австралії, добро знає нас немає, бо у Мельбурні багатая років трудитися радіожурналістом, часто Буває в Україні, а отже, Вівче стилістичні возможности словотвору, правопис в цілому. На шкода, сучасна письменниця О.Д. Богуславець-Ткач Дещо розчарувала книгою "Від Знахідки до Чернівців "(Мельбурн, 1988). До творення новіх слів вона Підходить з порушеннях способів, наявний у мові. Так прійменнік з іменніком пише разом "підчас подорожі", легкий автомобіль у неї ставши "Таксівкою" (с. 179), їдальні "готелева" (с. 179), мова "Ріжна'' (с. 43)," мадама каже "(с. 38)," в Голові всі мішається "(с. 51) Письменниця такоже НЕ дотрімується ЗАСОБІВ мілозвучності: "матеріалів у більшості" (с. 186), "зупіняємось в Симферополе "(с. 92) ТОЩО. Чи не прікрашають книгу фрази "почот", "Дикторка пітається", "головний по вагоні". p> Очевидно, что на мовня культуру квартальна Вплив справили умови перебування у чужомовному середовіщі; віддаленість од матерікової Батьківщини; заперечення чи не Визнання за основу кіївського повоєнного правопису. І самє Останній аргумент свідчіть про ті, что мова письменників суголосна добі. Мова кідає світло на внутрішній світ наратора, Який начебто "роздвоївся": з одного боку, дотрімується правописних норм Григория Голоскевича (Харківський правопис), з Іншого - намагається НЕ відставаті од современного правопису, що не чітко пам'ятаючи, что літературна норма - це сукупність загальновизнаних мовних ЗАСОБІВ, Які вважаються правильністю ї Зразкове на ПЄВНЄВ історічному етапі. Одним Із Показників Досконалість літературної мови є Сталість норм.
палицею Прихильники "Українського правопису ", ЗАТВЕРДЖЕНИЙ М. Скрипником 8 вересня 1928 року, виступа письменниця Ольга Мак (Петрова), яка опублікувала статтю "Катедра українських студій чг кафедра малоросіянства? "(" Сучасність ". - 1996 - № 10), а такоже надіслала свои полемічні роздуми усім, кого Тільки знала (У тому чіслі й автору цієї праці. Вона...
