близько життя промислових робітників, і цим пояснюється його увагу до проблемі праці і капіталу.  
 70-ті роки XIX століття для Англії були епохою бурхливого бродіння умів.  Її духовний центр - Лондон перетворився на гігантське ристалище численних і різноманітних ідей і теорій.  Британська імперія, що стояла, як та інші країни капіталістичного світу, на межі нової, імперіалістичної ери, переживала стан глибокої духовної кризи.  Втрата Англією провідною ролі у світовій промислової життя повинна була привести до корінної перестроке традиційних форм її суспільного побуту.  Стояли великі світові зміни, і їх передчуттям була пронизана вся атмосфера життя країни.  Ера воєн і пролетарських революцій возвещала про своє наближення.  Її В«гінціВ» - колоніальні конфлікти, безробіття, страйки, страйки - владно вторгалися в життя англійської общеста, хвилюючи і розбурхуючи його думку.  Під шаленим натиском історії хиталися й валилися підвалини В«вікторіанськоїВ» Британії.  «³кторіанстваВ» - півстолітній уклад англійського буржуазного світу, з його ретельно розробленим етичним кодексом, з його чіткої шкалою естетичних і моральних цінностей, - йшло в минуле. 
				
				
				
				
			  Перед лицем таємничого і грізного майбутнього англійська інтелігенція піддавала переоцінці В«заповітні віруванняВ» попередніх поколінь.  Прийшли нові володарі дум британської молоді - Генрі Джордж, Вагнер, Морріс і Карл Маркс.  Для Шоу ці імена звучали як бойовий заклик.  Шоу не бентежило ні відсутність постійної роботи, ні хронічне безгрошів'я.  Голодний, але натхненний, він проводив всі дні в бібліотеці Британського музею В«з партитурою Вагнера в одній руці іВ« Капіталом В»Маркса в інший В».  Він жадав прийти до системи наукового пояснення життя, і його помічниками в досягненні цієї мети були вчені, філософи, соціологи, композитори і поети.  Шоу стає старанним відвідувачем лекцій і дискусій, бере участь у діяльності літературно-філософських гуртків і об'єднань. p> Все в тій же бібліотеці Британського музею Шоу познайомився з шотландським театральним критиком У. Арчером (1856 - 1924), одним з перших перекладачів п'єс Ібсена на англійську мову.  Завдяки Арчеру Шоу став писати літературні огляди в В«Пелл Мелл ГазеттВ», а потім зайняв місце художнього критика в журналі В«УорлдВ».  Крім того, Арчер познайомив Шоу з творами Ібсена і запропонував своєму новому другові спільно написати п'єсу.  Хоча згодом Арчер відмовився від співпраці з Шоу, той довів цей задум до кінця, придумавши своє перший драматичний твір - п'єсу В«Будинку вдівцяВ». 
  За словами З.Т.  Громадянської [3], інтерес Шоу до актуальних проблемам сучасності позначився в самих ранніх його творах.  У період з 1879 по 1883 р. Шоу написав п'ять романів: В«НезрілістьВ», В«Нерозумний шлюбВ», В«Любов артистівВ», В«Професія Кешіля БайронаВ», і В«Соціаліст-одинакВ».  У ті роки романи Шоу не отримали визнання.  Починаючому письменнику довелося витримати тривале і нерівне єдиноборство з численними видавцями.  Ві...