авіше, емоційніше висловити своє ставлення до предмета, явищу. Звідси такі оціночні слова: "потрясно", "обладнаний", "Іржати", "балдеть", кайф "та ін Всі вони поширені тільки в усному мовленні і нерідко відсутні в словниках (з чим пов'язані різночитання в написанні деяких жаргонізмів).
Причини живучості молодіжного жаргону - це слабко осмислене прагнення відчути і зберегти свій особливий світ, відмінний від загального, "Дорослого", "офіційного" світу, свою незалежність в ньому; прагнення до мовотворення, до мовної грі, критична, глузлива, жартівлива налаштованість, що допомагає зберегти оптимізм і протистояти "ворожим" явищам (батьківської влади, учительській повчальності, офіційному етикету і т.д.); юнацька бравада; наслідування та ін
При цьому вироблений групою мову оцінюється нею як безумовно оригінальний по відношенню до російської літературної мови. Молодіжний жаргон, наприклад, - це засіб заявити про своє покоління як про новий, новаторському і, отже, за цією логікою, руйнівному традиції, що створює щось своє в піку загальноприйнятій (варіант нігілізму).
При цьому спочатку "нові" слова дійсно несуть на собі відбиток образності і є виразними. Прагнення до виразності виявляється і в тому, що молодіжні жаргонізми, як правило, використовуються, коли потрібно коротко висловити емоції і характер дії, тобто з метою висловити суб'єктивну емоційну оцінку.
Це показує, що на певному етапі розвитку людині виявляється важливіше "бути як усі", при цьому першорядним стає існування однакових з даною групою емоцій, відтінки яких не називаються не тільки в силу бідності словникового запасу, а для того, щоб, позначені загальним словом, вони служили додатковим засобом об'єднання даної групи.
Табірний жаргон.
Табірний жаргон, яким користувалися люди, поставлені в особливі умови життя, відбив страшний побут в місцях ув'язнення: "зек" (В'язень), "шмон" (обшук), "баланда" (юшка), "вишка" (Розстріл) та ін Цей шар російської лексики ще недостатньо вивчений, хоча в Нині він архаізуется.
Арго.
Мова певних соціально замкнутих груп (злодіїв, волоцюг і т.д.) називається арго ( фр. Argot - замкнутий, недеятельной). Це засекречений, штучний мова злочинного світу, відомий лише присвяченим і битующій також лише в усній формі. Окремі арготизмів отримують поширення за межами арго: "Блатний", "Мокрушников", "шухер", "розколотися", "Фраєр" та ін, але при цьому вони практично переходять в розряд просторічної лексики і в словниках даються з відповідними позначками: просторічне, грубопросторечного.
Недостатня вивченість жаргонізмів і арготизмів, а також їх рухливість у мові - міграції з однієї лексичної групи в іншу - відбивається і в непослідовності їх тлумачення укладачами словників. Так, в "Словнику російської мови" С.І. Ожегова слово "засипатися" в значенні "зазнати невдачі" - розмовне, а в значенні - "Попастися, опинитися викритим у чому - небудь" - просторічне. У "Тлумачному словнику російської мови" під редакцією Д.М. Ушакова воно має послід просторічне, зі злодійського арго. Крім того, С.І. Ожегов до більшості жаргонізмів дає поноси, що не вказують на їх генетичні корені: "Зубрити" (заучувати безглуздо, розмовне ), "предки" (Батьки, просторічне, жартівливе ), "салага" (молодий, недосвідчений матрос, просторічне, жартівливе).
жаргонізми і ще більшою мірою арготизмів виділяються вульгарною забарвленням. Проте їх лексична ущербність пояснюється не тільки стилістичної сниженностью, але і розмитим, неточним значенням. Смислова структура більшості жаргонних слів варіюється залежно від контексту. Наприклад, дієслово "Кемарі" може означати "відпочивати", "дрімати", "Спати"; прикметник "забійний" має значення "цікавий", "Хороший", "надійний", "цінний", "прекрасний" і под. Тому вживання жаргонізмів робить мову не тільки грубої, а й недбалої, нечіткою.
Ставлення до жаргону у вчених неоднозначне. Академік Д.С. Лихачов наполягав на тому, що жаргон - це не тільки примітивна мова, вона відображає і примітивне свідомість. У інших дослідників ставлення до жаргону більше терпиме. Наприклад, Л.П. Крисін відзначає, насамперед, позитивні сторони цього різновиду мови: "Лінгвістична сутність всіх цих різновидів одна: гра зі словом і в слово, метафоризація словесних значень з метою створення експресивних, емоційно забарвлених засобів мовного виразу ".
Жаргон - це гра зі словом для того, щоб виділитися, чи не бути стандартним. Але виходить парадокс: відхід від стандарту призводить до створення своєрідні ерзац-мови, ще більш обмеженого у своїх можливостях. У результаті жаргонізми, виникнувшими на хвилі творчого пориву, в силу своєї вдалості прийняті даною групою, закріплені й поширені серед інших, дуже швидко втрачають відбиток образності і стають черговими штампами, готовими виразами, придатними до ...
