аким, яке має довге життя, В«живуВ», а не тільки мислиму. Воно створене непотребную наукової класифікації, а пристрасними - хоча ідейними - веліннями життя. p align="justify"> Звертаючись до В«канонуВ» російської інтелігенції, ми відразу ж переконуємося, що він не здатний подарувати нам готове, В«канонічнеВ» визначення. Кожне покоління інтелігенції визначало себе по-своєму, відрікаючись від своїх предків і починаючи - на десять років - нову еру. Можна сказати, що сторіччя самосвідомості російської інтелігенції є її безперервним саморуйнацією. Ніколи злість ворогів не могла завдати інтелігенції таких глибоких ран, які завдавала собі вона сама, у вічній жадобі самоспалення. За ідеалістами - В«реалістиВ», за В«реалістамиВ» - В«критично мислячі особистостіВ» - В«народникиВ», за народниками - марксисти - це лише один основний ряд братовбивчих могил. p align="justify"> Насамперед, ясно, що інтелігенція - категорія не професійна. Це не В«люди розумової праціВ». Інакше була б незрозуміла ненависть до неї, незрозуміло і її висока самосвідомість. Доводиться виключити з інтелігенції всю величезну масу вчителів, телеграфістів, ветеринарів і навіть професорів. Свідомість інтелігенції відчуває себе майже, як якийсь орден, хоча і не знає зовнішніх форм, але він має свій неписаний кодекс - честі, моральності, - своє покликання, свої обіти. Щось на кшталт середньовічного лицарства, теж не зводиться до класової, феодально-військової групи, хоча і пов'язане з нею, як інтелігенція пов'язана з класом працівників розумової праці. p align="justify"> В«Інтелігенція швидше нагадує чернечий орден чи релігійну секту, зі своєю особливою мораллю, дуже нетерпимою, зі своїм обов'язковим світоглядом, зі своїми особливими звичаями звичаями ...В»
Є в історії російської інтелігенції основне русло - від Бєлінського, через народників до революціонерів наших днів. Думаю, не помилимося, якщо в ньому народництву відведемо головне місце. В«Народники так розумно міркують про основи свого життя, що здається, те, на чому вони сидять, розумніші того, чим вони міркують про теВ». Ніхто, справді, стільки не філософствував про покликання інтелігенції, як саме народники. У цей основний потік втікають різні струмки, нічого спільного з народництвом не мають, які говорять про те, що інтелігенція могла б йти і під іншими прапорами, не перестаючи бути сама собою. Вдумаймося, що об'єднує всі ці імена: Чаадаєва, Бєлінського, Герцена, Писарєва, Короленка - і ми отримаємо ключ до визначення російської інтелігенції. p align="justify"> У всіх цих людей є ідеал, якому вони служать і якого прагнуть підпорядкувати все життя: ідеал досить широкий, що включає і особисту етику та громадське поведінку; ідеал, практично замінює релігію але за походженням відмінний від неї. Ідеал корениться в В«ідеїВ», в теоретичному світогляді, побудованому розсудливо і владно доданому до життя, як її норма і канон. Ця В«ідея" не виростає з самого життя, з її ірраціональних...