е Е. Кузьміна в передмові до останнього видання книги «Слово живе і мертве».
Двотомник починається так: «Пам'яті чудової перекладачки, яка вміла дивно тонко передавати не тільки слово, а й дух творів такого непростого літературного жанру, яким є фантастика, видавництво присвячує цю книгу».
Померла Нора Галь в 1991 році. У некролозі її колеги писали: «Рідко кому вдається за короткий земний термін зробити стільки, скільки зробила перекладач, критик і літературознавець, теоретик жанру художнього перекладу Нора Галь». [1]
ЖИВЕ І МЕРТВЕ
Перу Нори Галь належить книга «Слово живе і мертве», в якій вона виступила проти канцелярщини, засилля іноземних слів, атакуючи «слово мертве», казенне, бездушне. Показувала, як сумовитий невиразний текст перетворити в «слово живе». Близько двадцяти років Нора Галь збирала матеріал для цієї книги, вперше вийшла в 1972 році у видавництві" Книга» десятитисячним тиражем. Її прочитав В.Н. Болховітінов - головний редактор вельми популярного тоді журналу з трьохмільйонним тиражем «Наука і життя» і в чотирьох номерах відвів сторінки для деяких глав «Слова.» Ця публікація викликала потік читацьких листів. [1]
Історія видання
Близько двадцяти років Нора Галь збирала матеріал для цієї книги, вперше надрукованій в 1972 році у видавництві «Книга» десятитисячним тиражем. Її прочіталВ.Н. Болховітінов - головний редактор журналу «Наука і життя» з трьохмільйонним тиражем - і в № 8 і 10 за 1973 передрукував вибрані фрагменти книги; потім в № 2 і 6 за1975 рік були опубліковані деякі матеріали, підготовлені Норою Галь для другого, доповненого видання, а в № 1 за 1976 рік вийшла добірка обраних читацьких думок з, як вказується у публікації, більш ніж сотні отриманих відгуків: «пишуть самі різні люди, часто дуже далекі від »літературних« професій, - так хвилює всіх порушена тема » [2].
У третьому виданні 1979 книга була доповнена новою главою. При підготовці четвертого видання Нора Галь виконала величезну роботу, звіривши з оригіналами переклади своїх колег-наставників і створила розділ «Уклін майстрам», завдяки яким став відчутний російською мовою неповторний лаконізм Хемінгуея, принадність «Мауглі», своєрідність Голсуорсі і Фіцджеральда. У п'ятому, вже посмертне видання [3] були додатково включені статті Ю. Яхніна «Три Камю» з розбором перекладацької майстерності самої Нори Галь і Р. Облонской, рисующей людську подобу перекладачки. Передмова дочки Нори Галь Е. Кузьміної, редактора та літературного критика, починається зі звернення до читачів: «Для кого ця книга? Для всіх, кому дорогий рідну мову. Для всіх, хто розмовляє російською мовою, любить його, вболіває за нього ».
Невпинно доопрацьовувана, ця книга витримала за життя автора три перевидання (1975, 1979, 1987) і потім чотири рази перевидавалася в 2001, 2003, 2007, 2011 роках [4].
Кожне видання допрацьовувалося автором, особливе значення мав дополнивший четверте видання розділ «Уклін майстрам», присвячений творчим знахідкам ряду видатних російських перекладачів. Після смерті Нори Галь вийшли ще чотири видання книги (2001, 2003, 2007, 2011), забезпечені різними додатковими матеріалами про її життя, творчий метод і поглядах на роботу з мовою.
<...
