і, виходе Із того, что увесь оточуючій нас світ, матеріальний та ідеальний, и будь-який з існуючіх у ньом об'єктів (процесів) являє собою цілісне Утворення - систему. Під системою Звичайний розуміється відносно відокремлена множини взаємопов'язаніх и взаємодіючіх тім або іншім чином компонентів (ЕЛЕМЕНТІВ и частин).
звертання до цієї проблеми далеко не випадкове. Стимулом до цього послуживши очевидний факт: после восьми років свого незалежного Існування, Україна опінію на піку затяжної, Дуже тяжкої и глібокої загальносістемної кризи, что охопіла практично ВСІ Сторони Життя нашого Суспільства. За своих масштабах и глібіні вона Вже об'єктивно наближається до національної катастрофи.
Проблема законності є однією з центральних у Загальній Теорії держави та права. Важлівість вказаної проблеми обумовлена ​​тим, что Поняття законності нерозрівно пов'язане з такими інстітутамі ї сторонами державно-правового життя Суспільства як Функції держави, правотворчість, форми реалізації права, демократія, права, свободи та обов'язки ОСОБИСТОСТІ. З Наукової точки зору важлівість Вивчення проблематики законності Полягає в тому, что вона захи до фундаментальних Категорій украинского Юридичної науки та посідає центральне місце в ее понятійному апараті, слугує своєріднім інструментом наукового аналізу, Забезпечує органічну єдність загальнотеоретічніх и галузевих наук, втілення їх результатів у практичне життя. Особливого Значення законність набуває в умів побудова правової держави та громадянського суспільства, де забезпечується ее відповідність НЕ позбав загальнолюдського ідеалам, альо и Вимогами справедливості.
Становлення ідеї законності та ее взаємозв'язку Із справедлівістю ПОЧИНАЄТЬСЯ з Утвердження державності та права, хочай уявлення про необхідність ДОДЕРЖАННЯМ конкретних правил існувало даже в релігійно-міфологічніх пам'ятках античних часів. Згідно, система римського права стала юридичною базою законності в сфере регулювання суспільніх відносін, яка з годиною відіграла основоутворююче значення для Подальшого розвітку правових систем, в якіх ВСІ учасники суспільніх відносін візнаваліся рівнімі перед законом, что регламентувалось, охороняється та реалізовувалось за помощью державно-правових інституцій. Політико-правові подивись філософів на феномен справедливості та законності в ЕПОХА відродження, просвітніцтва и нового годині визначили багатовекторність розуміння сутності Вказаною Категорій, что на СЬОГОДНІ стало причиною відсутності єдиного концептуального підходу до проблематики їх взаємозв'язку.
Окрім того, в Период розвітку Радянської Юридичної науки под законністю Переважно розумілося Суворов та неухильне Виконання Законів и підзаконніх нормативних АКТІВ усіма суб'єктами радянського права, а самє, ДЕРЖАВНЕ органами, Громадському організаціямі, Посадовими особами та громадянами. Зазначене визначення законності Було домінуючім в юрідічній літературі и окремі СПРОБА по-новому підійті до Розкриття змісту категорії законності НЕ знаходится ПІДТРИМКИ. На нашу мнение, Вказаною розуміння законності як суворого и неухильне Виконання Законів не в повній мірі характерізує сутнісні та значеннєві аспекти законності, а такоже НЕ дозволяє Встановити комплексне уявлення про законність, на підставі Якого віробіті та обгрунтувати концептуальні засади Підвищення уровня законності, ее забезпечення та гарантування. Вказаною обґрунтовує доцільність проведення комплексного Дослідження института законності в органічній Єдності Із феноменом справедливості, что Виступає в якості підгрунтя розвітку законності та ее сутнісного наповнення.
словосполучення "Помаранчева революція" з'явилося в ході Президентський віборів 2004 року. До нього звіклі, альо далеко не ВСІ візнають за цімі подіямі революційний характер. Тому доцільно розпочаті Із співставлення двох протилежних за змістом суджень. Як правило, зіставлення допомагає Народження нового знання. p> У последнего чіслі часопису "Критика" за 2004 р. Було надруковано матеріали "круглого столу "на тему" Пора українського Вибори: между революцією и реформою ". Цею міждісціплінарній семінар Із запитаних постійніх авторів "Критики" МАВ місце 8 грудня, тоб в розпал подій. Публіцист Микола Рябчук назвавши політічну кризу революцією, яка винна кардинально Изменить систему власти в Країні - ту систему, что народилася в 1917 р. Поточні події ВІН назвавши СПРОБА Завершити революцію 1991 р., оскількі тоді відбувся НЕ злам, а Модифікація Радянської системи. За 1991-2004 рр. в суспільстві сталлю радікальні Зміни. За - Перше, Громадянське суспільство дістало економічну базу у вігляді дрібного, СЕРЕДНЯ та великого бізнесу. По-друге, суспільство стало більш відкрітім Завдяк новим технічним характеристикам ЗМІ и поїздкам багатьох миллионов людей за кордон. По-Третє, зникло Останнє Покоління сталінської доби и виросло Покоління людей, Яке Вже НЕ пам'ятає часів Л. Брежнєва. Отже, М. Рябчук розгортає цілу...