пісня окарини»), втрачено сенс вірша, так як саме окарина є ключовим символом у вірші. Лірична героїня чує на віддалі музику і їй ввижаються слова колишнього коханого.
Таким чином, при аналізі перекладів віршів Ахматової можна зробити висновок, що перекладач прагнув до передачі фактуальной інформації, нерідко не помічаючи прихований естетичний зміст твору. Здебільшого його переклади цілком можна назвати адекватними, за винятком деяких. Основна перекладацька трансформація, застосовувана перекладачем, - перестановки, продиктовані різницею структур пропозицій російської та англійської мов. Додавання використовуються як правило, для збереження ритму або створення рими. Прийоми опущень, як правило, призводять до втрати сенсу або експресивного забарвлення.
переклад поезія ахматова трансформація
ВИСНОВОК
У випускний кваліфікаційної роботі проводилося дослідження особливостей і проблем перекладу поетичних текстів Анни Ахматової.
У рамках ВКР було встановлено, що поезія відноситься до роду художньої літератури. Було визначено, що основною функцією художнього тексту є естетична функція. Головною особливістю ліричної поезії при порівнянні з епічної і драматичної є заглибленість в себе, опис не події, а внутрішніх переживань. При розгляді понять «еквівалентність» і «адекватність» було відзначено, що вони не є тотожними, проте в теорії перекладу вони нерідко перетинаються. Всякий адекватний текст є еквівалентним, але не всякий еквівалентний текст буде вважатися адекватним.
У рамках випускний кваліфікаційної роботи були розглянуті твори Ганни Ахматової, визначено вплив акмеїзму на її творчість. Вірші Ахматової вважаються «земними», вона не звикла висловлювати свої почуття через неземні, трансцендентні образи. Її почуття передаються через опис навколишнього світу, запахів, звуків, навколишніх предметів. Важливою особливістю, що відрізняє її від інших акмеїстів, є заглибленість в себе, передача свого внутрішнього стану через образи навколишнього світу.
Для аналізу перекладів було вибрано близько 50 текстів перекладів віршів А. Ахматової зі збірки «Біла зграя», короткі висновки по яких викладені в теоретичній частині ВКР у вигляді прикладів і пояснень до визначень. Через великий обсяг письмового матеріалу, в третій частині було розглянуто лише кілька перекладів віршів, які відобразили собою специфіку перекладів І. Шамбата.
На підставі аналізу цих переказів можна зробити наступні висновки.
Поетика Анни Ахматової заснована на асоціаціях. Згадуючи певний предмет дійсності, поетеса викликає в пам'яті читача певні спогади, які й характеризують душевний стан автора, змушуючи пережити те ж саме. Її лірика алегорично, але не надмірно метафорична. Ахматова не зловживає метафорою, що з одного боку, дозволяє переводити її вірші майже «слово за словом». Але з іншого боку, перекладачеві слід бути уважніше, оскільки збільшується ймовірність не помітити використовувані засоби виразності і перекласти текст дослівно. Подібний приклад можна спостерігати при перекладі вірша «Він був ревнивим, тривожним і ніжним».
Найбільш популярна трансформація, використовувана перекладачем Іллею Шамбат, - це перестановки, викликані відмінностями синтаксичних структур російської та англійської мов...
