Вони залишалися так само масовим самодіяльним мистецтвом. До сьогоднішнього дня дійшла відома «Містерія Старого завіту», яка охоплювала 242 діючих особи. Її розмах був в істину широкий: 38 окремих епізодів, 50000 віршів. Ця містерія зображувала історію створення світу, біблійні чудеса, повстання Люцифера проти Бога. Велика була зіграти Бога або ангелів, Люцифера, Адама або Єву. По мимо таких містерій, які розглядали глобальну сторону світобудови, були ще й постановки на життєві теми, що піднімають звичайні, рядові, але від цього не менш важливі проблеми, що цікавили громадськість [3].
На превеликий жаль, у Франції в 1548 року в центрі розвитку містерії, ці постановки були визнані аполітичними, що послужило причиною їх заборони [3].
Після падіння Венеціанської республіки гучне святкування карнавалів поступово стало вщухати. А в 1797 р французькі війська захопили Італію, декретом Наполеона карнавали були заборонені, причому на довгі роки. Але оскільки після закінчення другої світової війни Венеція перетворилася на великий туристський центр Європи і стала відроджуватися до нового життя - відкривалися нові театри, кафе, музеї, ресторани готелі, - то виявилося, що місто повне туристів лише в літній час, а взимку всі культурні пам'ятки пустують. Тут-то і згадали про карнавал, і активно взялися втілювати в життя ідею про відродження. Це сталося наприкінці 70-х рр. XX ст. У Венеції в 1980 р на площі Сан-Марко після довгої перерви знову відбувся карнавал. Особливим знаком, стала паперова голубка, що злітає в небо. З цього дня паперова голубка злітає в повітря щорічно і символізує життєву силу карнавалу. Щороку наприкінці зими у Венецію прагнуть величезну кількість туристів. Іноді їх кількість перевищує число проживають в місті громадян [3].
Самим пишним і популярним карнавалом, без всякого сумніву, є Венеціанський. Також напередодні весни п'янкий карнавал охоплює всю Італію (особливо Рим), Австрію та Німеччину, Канари і Іспанію, Францію і Швейцарію, а також деякі країни Південної Америки. Бразильський карнавал в останні десятиліття не сильно поступається Венеціанському [3].
1.2 Види подієвого туризму
Туристичні потоки часто визначаються спеціальними заходами, наприклад ярмарки, міжнародні виставки, конкурси, карнавали фестивалі, спортивні заходи, відвідування яких і становить суть подієвого туризму.
Подієвий туризм можна класифікувати за масштабом події і за його темі. За масштабом, події діляться на національний та регіональний рівень. Також можна виділити кілька тематичних видів [2]:
. Національні фестивалі і свята:
- фестиваль Св. Патріка в Лондоні (Великобританія);
- парад любові (Love Parade) в Берліні (Німеччина);
фестиваль культур в Берліні (Німеччина);
парад сексуальних меншин Pride Amsterdam в Амстердамі (Нідерланди);
фестиваль Св. Патріка в Дубліні (Ірландія);
парад сексуальних меншин Pride London в Лондоні (Великобританія);
парад військових татуювань в Единбурзі (Шотландія);
святкування дня народження Наполеона Бонапарта, Аяччо (Корика);
. Театралізовані шоу:
шоу Lord of the Dance (Великобританія);
свято на льоду, шоу Mystery (Німеччина);
свято на льоду, шоу Romanza, Відень (Австрія);
свято на льоду, шоу Romanza (Німеччина);
фестиваль «Цирк майбутнього», Париж (Франція);
. Фестивалі кіно і театру:
канський фестиваль, Канни (Франція);
театралізований фестиваль Spierlart, Мюнхен (Німеччина);
фестиваль «Вишневий ліс», Москва (Росія);
фестиваль короткометражних фільмів в Оберхаузені (Німеччина);
фестиваль оперного мистецтва, Верона (Італія);
. Гастрономічні фестивалі:
свято молодого вина Божоле Нуво (Франція);
великий британський фестиваль, Лондон (Великобританія);
паризький салон шоколаду, Париж (Франція);
фестиваль морепродуктів, о-в Гров (Іспанія);
октоберфест, Мюнхен (Німеччина);
міжнародний фестиваль пива, Берлін (Німеччина);
. Фестивалі та виставки квітів:
фестиваль хризантем (Японія);
виставка тюльпанів (Нідерланди);
фестиваль бонсай, Нара (Японія);