grown, and therein show stlovers withering as thy sweet self grow'st; Nature ( sovereign mistress over wrack), thou goest onwards still will pluck thee back, keeps thee to this purpose, that her skilltime disgrace, and wretched minutes kill.fear her, O thou minion of her pleasure, may detain, but not still keep, her treasure! audit (though delayed) answered must be, her quietus is to render thee. (Сонет 126)
Хотілося б підвести проміжний підсумок, який стосується тем, порушене у циклі, присвяченому Другові. Крім самої історії взаємин Друга і поета тут присутній ще три важливі теми. Перша стосується роздумів про швидкоплинність часу та про неминучість в'янення; друга тема зачіпає велику цінність Краси; і третя тема - це прагнення поета увічнити красу свого Друга у своїх віршах, тим самим Шекспір ??зачіпає вічну тему-тему непорушності великих художніх творів.
На третій темі мені б хотілося зупинитися детальніше. Шекспір ??покладає на себе таку важливу місію, як увічнення Друга в поезії. Так як поет вирішує взяти на себе такий непосильна праця, стає ясно, що він упевнений у своїх силах. Проте доля завдає йому страшний удар: у нього з'являється суперник-поет. Безумовно, для поета такий суперник страшніше, ніж суперник в любовних справах. Він сильно переживає, тому що він боїться, що його місія може бути виконана кимось іншим. Почасти, в цьому він бачить провину Друга. На тлі цих переживань Шекспір ??пише один з найкращих і драматичних своїх сонетів - сонет 90.
Then hate me when thou wilt, if ever, nowwhile the world is bent my deeds to cross, with the spite of Fortune, make me bow, do not drop in for an after-loss.do not , when my heart has scaped this sorrow, in the rearward of a conquered woe; not a windy night a rainy morrow, linger out a purposed overthrow.thou wilt leave me, do not leave me last, other petty griefs have done their spite, in the onset come; so shall I tastefirst the very worst of Fortune's might; other strains of woe, which now seem woe, with loss of thee, will not seem so.
Ми бачимо, що поета пригнічує протиріччя між прекрасною зовнішністю і душевними вадами Друга. Віра поета в те, що такий винятковій красі обов'язково повинні супроводжувати доброта і вірність, явно похитнулася.
Друга частина циклу сонетів присвячена Смаглявою Леді. Перші сонети про Смаглявою Леді розповідають про щасливі, світлих взаємовідносинах, але вже починаючи з сонета 131 звучить, все наростаючи, тема «злий любові», що досягає в сонеті 147 своєї кульмінації.
Прийняте в шекспірознавстві іменування «Смаглява Леді» обумовлено тим, що у коханої Шекспіра було темне волосся і смаглява шкіра. Ця обставина важлива тому що, сучасний Шекспіру ідеал краси суперечить цьому образу. Так що тут Шекспір ??знову стає новатором. У його час, чорний колір вважали негарним, навіть злим. Однак Смаглява Леді постає в його сонетах НЕ породженням пекла, а земною жінкою. Навіть признався їй у коханні, поет зберігає досить фамільярний тон, якого він ні за яких обставин не дозволяв собі по відношенню до Другові.
У зв'язку з цим особливо цікавий сонет 130. Тут поет заперечує пишні метафори.
My mistress eyes are nothing like the sun; is far more red than her lips red; snow be white, why then her breasts are dun; hairs be wires, black wires grow on her head.have seen roses damasked, red and white, no such roses see I in her cheeks, in some perfumes is there more delightin the breath that from my mistress reeks.love to hear her speak, yet well I knowmusic hath a far more pleasing sound; grant I never saw a goddess go -mistress when she walks treads on the ground.yet, by heaven, I think my love as rareany she belied with false compare. (Сонет 130)
У сонетах 40-42 поет говорить про те, що його кохана зрадила йому з Другом. Про те ж (але вже звертаючись до коханої і винячи в усьому її) Шекспір ??пише і в сонетах 133-134. Це не залишає сумнівів у тому, що сам поет, його Друг і Смаглява Леді утворили любовний трикутник.
Особливої ??згадки заслуговує сонет 146. Якщо сонет 129, гнівно викриває хіть, прийнято вважати присвяченим Смаглявою Леді, то сонет 146, також поміщений усередині циклу про Смаглявою Леді, не має прямого відношення ні до неї, ні до одному. Це філософські роздуми автора, виражають його турботу про свою душу.
Мій бідний Дух, гріховної плоті суть,
Ти не здатний витримати облогу
Бунтівних сил - не можна жити як-небудь,
Даруючи всі фарби одному фасаду.
Навіщо, на строк взявши цей будинок під найм,
Фасад усередині красишь раз у раз?