правового регулювання. Ця форма виявляється у наданні учаснику правових відносин певних суб'єктивних прав, тобто в делегуванні комплексу дозволень уповноваженій особі на вчинення певних дій (наприклад, власнику дозволяется володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому річчю). У дозволениях укладено правило: Чиніть як вважаєте за потрібне raquo ;. Дозволу - це прийоми диспозитивного регулювання суспільних відносин. При допущенні учасники суспільних відносин вільні чинити так, як вважають за потрібне. При цьому поведінка суб'єктів правовідносин не повинно виходити за рамки правових меж - тієї міри свободи, що не порушує свободу інших суб'єктів права. Диспозитивное регулювання суспільних відносин виражається формулою: Все, що не заборонено законом, - дозволено .
Припис як форма правового регулювання зобов'язує вчинення певних дій (наприклад, громадяни Російської Федерації зобов'язані дотримуватися законів Російської Федерації, власник житлового будинку зобов'язаний сплачувати податки). Припис - прийом імперативного регулювання суспільних відносин. Воно виражається формулою: Все, що не дозволено, - заборонено raquo ;. У правових приписах встановлюються правила поведінки, тобто те, яким чином слід чинити суб'єктам права. Якщо є відхилення від такої поведінки, то для цього суб'єкта правовідносин можуть наступити небажані правові наслідки.
У теорії права виділяють також два основних типи правового регулювання:
общедозволітельний
заборонний.
общедозволітельний тип виражається формулою: Дозволено все, що не заборонено законом raquo ;. Даний тип застосовується при здійсненні індивідом своїх суб'єктивних прав і свобод. Заборонний тип виражається формулою: Заборонено все, що не дозволено законом raquo ;. Заборонний тип застосовується в діяльності органів державної влади, посадових осіб. У своїй діяльності вони мають право тільки на те, що прямо зазначено в законодавчих актах, тобто коло їх повноважень чітко окреслений в нормативно-правових актах.
У встановленні характеру правового регулювання визначальна роль належить природі регульованих суспільних відносин. Так, для приватноправових відносин характерний диспозитивний метод правового регулювання. Правові норми, що регулюють ці відносини, зазвичай носять дозволительного характер. А публічно-правовим відносинам притаманний метод імперативного характеру, і норми цих галузей законодавства містять заборони або ж приписи, в яких вказується, як потрібно поводитися.
Запитання про методи і засоби правового регулювання суспільного життя мають не тільки теоретичну, а й практичну значимість. Щоб зробити правове регулювання найбільш ефективним і сприяє прогресу суспільного життя, необхідно, щоб юридичні засоби відповідали змісту регульованих відносин.
Виділяються наступні стадії правового регулювання:
встановлення загальнообов'язкових правил поведінки в законодавчих актах держави. При цьому визначаються правовий статус суб'єктів і коло регульованих правом суспільних відносин;
безпосереднє здійснення права. На цій стадії реалізуються, втілюються в життя права і обов'язки конкретних суб'єктів правовідносин.
Таким чином, можна виділити три елементи і дві стадії правового регулювання. Елементами є: заборона; дозвіл; припис. А стадіями є: встановлення загальнообов'язкових правил поведінки в законодавчих актах держави і безпосереднє здійснення права.
4. Соціальний і психологічний механізми дії права
Під соціальним механізмом дії права розуміється механізм взаємодії правових і інших соціальних факторів, які беруть участь у житті права на всіх етапах його функціонування.
Виділяються такі форми соціального впливу права:
психологічна;
етична;
інформаційна.
Психологічний вплив пов'язано з формуванням певного ставлення особистості до чинному законодавству. Це відношення може бути позитивним і в даному випадку можна говорити про потенційну психологічної спрямованості особистості на правомірну поведінку. Але воно може бути і негативним і тут в кращому випадку слід говорити про потенційну психологічної спрямованості особистості на конформне поведінку, а в гіршому - на неправомірне.
Результатом психологічного впливу права стає формування образу права, тобто «Узагальненою, емоційно забарвленої форми відображення правової дійсності у вигляді комплексу уявлень про закони, методи їх проведення в життя».
Етична форма дії права проявляється через відповідність вимог, що містяться в нормах права, вимогам соціальної справедливост...