ничного модуля відкритого архітектурного простору.
середу сучасного міста: а) Середа середини 20-го століття 30-50-і рр.- Лінійне розташування системи просторових утворень, ансамбль; б) Середа нових житлових районів - використання трьох варіантів розміщення
відкритих архітектурних просторів - компактне, лінійне і вертикальне; в) Середа промислових підприємств - використання трьох варіантів розміщення відкритих архітектурних просторів - компактне, лінійне і вертикальне. Принципи організації відкритих архітектурних просторів у структурі міста вимагають врахування всіх факторів, що впливають на організацію просторового освіти, а також факторів дозволяють сформувати той чи інший тип просторової системи. Відкрите архітектурний простір є структурним елементом міського середовища, і важливе значення має правильний вибір необхідного елемента для певного типу середовища, створюючи гармонійний стан всього організму в цілому.
2.1 Метод організації відкритого архітектурного простору в міському середовищі
Основним завданням перетворення середовища є оптимізація її естетичних, візуальних якостей. Вивчення средового стану вибраних локусів кожного твань середовища дозволили визначити її якісний стан. За ступенем візуального комфорту на першому місці стоїть історична середу, на другому історична середу з елементами сучасної забудови, далі середу середини 20-го століття, тип забудови - сталінська raquo ;; найбільш низьким показником характеризується середу нових житлових районів та промислова середу. В цілому по місту відсоток комфортного візуального середовища складає всього 4,23%, тому для вирішення проблеми автор висуває концепцію організації в середовищі нових комфортних просторових утворень і реорганізації існуючих, що мають низький якісний показник. Стратегія організації відкритих архітектурних просторів визначається містобудівними особливостями средового типу. Історичний досвід в організації гармонійних, антропоморфних просторових утворень у поєднанні з базисною моделлю фізіологічних і психологічних особливостей сприйняття дає нам основу для моделювання простору. Гармонізація середовища в процесі реорганізації грунтується на трьох принципах - збереження історичної спадкоємності (за рахунок використання типологічного генетичного коду модельного простору); композиційної організації ландшафту (на підставі критерій візуального естетичної якості простору) і усунення зон відеоекологічним дискомфорту (усунення гомогенних нулів за допомогою методів колірної поліхромії).
Метод моделювання відкритого архітектурного простору будується на використанні виявлених у процесі теоретичного аналізу 3-х головних композиційних прийомів організації простору: гармонізації, структурування, розвитку архетипів.
Поняття гармонії склалося в античні часи, як характеристика упорядкованого стану оточують людину речей.
У філософії розглядається взаємозв'язок форми і змісту raquo ;.
Ф. Бекон говорить про форму, що форма - матеріальна сутність належать предмету властивостей. Поняття форми може бути представлено у трьох видах: форма, структура, простір. Ці поняття є філософськими категоріями. Вони взаємодіють один з одним, мають подібні риси, точніше сказати залежність між собою. Поняття простору містить у собі поняття структури і форми як способу існування матерії, форма індивідуалізує поняття простору, структура виражає внутрішню сутність. Працюючи над побудовою простору, архітектор повинен враховувати взаємозв'язок між формою, структурою і змістом.
Організація просторової структури є першим етапом при організації відкритого архітектурного простору в міському середовищі. Структура є скелетом простору, який закладає його основні гармонізують властивості.
Розглянемо спосіб моделювання простору на основі формотворного прийому -Розвитку архетипів, елементарних фігур у простір.
У результаті дослідження формоутворення простору було виявлено 9 основних форм - символів (горизонталь, вертикаль, хрест, квадрат, свастика, коло, спіраль, трикутник, зірка). На принципах формоутворення 9 іротоформ можна побудувати три типи організації простору - іротопространства, поліморфного простору і комбінаторного простору.
Рух форми від простого до складного вказує нам алгоритм створення першого типу простору .. Будь-яка форма має свою початкову точку відліку і свої фіксовані точки розвитку. Можна проілюструвати розвиток точки в коло, а потім у кулю. В даному випадку розвиток йде з одного протоформі, але з додаванням нової просторової координати. Тобто, ми переходимо від одновимірної, до двомірної а потім і до тривимірної просторової фігурі. Так відбувається розвиток іротоіространства, коли в його основі лежить одна нротофор...