шукати додаткового-
тельную роботу, що перешкодить йому з повною віддачею трудитися на основній роботі.
3.Заработная плата включається до собівартості, тому невиправдане завищення зара-
бітної плати збільшує собівартість, а значить, знижує прибуток, крім того при збільшенні заробітної плати зростають відрахування на соціальні потреби у внебюдж-
тні фонди, які теж включаються в собівартість.
Слід зазначити, що фонд заробітної плати робітників складається з 2-х частин: основ-
ної і дополнітнльной заробітної плати.
Основна заробітна плата виплачується за відпрацьований час з урахуванням колічес-
тва, якості та умов праці. У неї включається: оплата за відрядними розцінками і тари-
фним ставками, доплату за роботу в нічний час і святкові дні, оплату за шкідливі
умови праці, доплату за керівництво бригадою і навчання учнів, премії та район-
ву надбавку.
Додаткова заробітна плата виплачується за невідпрацьований час, перед-
мотренного трудовим законодавством. У неї включають оплату чергових відпусток,
виконання державних обов'язків, компенсації жінкам по догляду за дітьми
до 1,5 років, оплата пільгових годин підлітків.
1.5 C ебестоімость продукції.
Собівартість, один, з найважливіших показників діяльності будь-якого
предріятія, що характеризує рівень продуктивності праці, ступінь використання
виробничої потужності, економічність витрачання матеріалів, палива, електро-
енергії, доцільність і ощадливість витрачання грошових коштів.
Собівартість продукції енергетичного підприємства - це виражені в грошовій формі витрати, прямо або побічно пов'язані з виготовленням і реалізацією
продукції.
Собівартість розраховується для того , Щоб:
1.Чтоби підприємство знало, у яку суму йому самому обходитися виробництво каждо-
го виду продукції.
2.Для встановлення ціни.
3.Для розрахунку прибутку.
Потрібно відзначити: чим нижче собівартість, тим вище прибуток. Тому кожне пре-
ствах стеми знизити собівартість, тобто скоротити витрати.
У собівартості продукції досить повно відображаються раціональні витрати, свя-
занние з використанням природних ресурсів, матеріалів, уречевленої і живої праці. Не включаються до собівартість всякого роду штрафи, пені й інші подібні платежі.
Для планування, аналізу та обліку всі витрати групують за економічним еле-
ментам і калькуляційних статтях витрат. Угруповання витрат дозволяє встановити
структуру собівартості, тобто частку окремих елементів або статей витрат у загальній сум-
ме собівартості.
На основі поелементної угруповання витрат можна встановити частку живої і ове-
ществленія праці в загальних витратах на виробництво і планувати відтворення
основних і оборотних фондів. При поелементної класифікації витрати враховуються по економічних елементах, характеризує їх сутність незалежно від місця їх виникнення та призначення.
Існує наступна поелементно класификация витрат:
1.Матеріальние витрати;
2.Затрати на оплату праці;
3.Отчісленія на соціальні потреби;
4.Амортізація;
5.Прочіе витрати.
Кожен елемент включає однорідні за своїм характером витрати цехів, подрузі-
поділок, служб тощо.
Для конкретного керівництва роботою підприємств та їх цехів необхідно знати і зат-
рати на одиницю продукції, облік яких ведуть по калькуляційної класифікації, пре-
бачає угруповання за статтями витрат, відображає їх цільове призначення в
виробництві та місце здійснення.
Калькуляція - це таблиця розрахунку вартості продукції одного виду за статтями зат-
рат. p> У калькуляцію включаються такі статті витрат:
1.Топліво на технологічні цілі;
2.Вода на технологічні цілі;
3.Основні заробітна плата виробничих робітників;
4.Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
5.Отчісленія на соціальне страхування;
6.Расходи на утримання та експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація виробничого обладнання).
7.Расходи з підготовки та освоєння виробництва;
8.Цеховие витрати;
9.Общезаводскіе витрати;
10.Покупная енергія.
За способом включення до собівартості продукції розрізняють витрати прямі, що можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість того чи іншого виду
продукції, і непрямі , що є загальними для декількох видів продукції.
Для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на условнопеременние
і условнопостоянние . До условнопеременним відносяться такі витрати, які в основному
залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); условнопостоянн...