б смороду представляли основні структурні типи українських народніх говорів.
систематичність праця над втіленням цього проекту Триває з 1965 року, коли на II Міжнародному конгресі Із Загальної діалектології у Марбурзі директор Інституту італійської мови и літератури в Утрехті професор Маріо Алінеі запропонував конкретний план создания атласу. Через рік Було утворен комітет, до складу Якого увійшлі ПРЕДСТАВНИК почти всех європейськіх держав. До 1982 року комітет очолював директор Інституту діалектології и ономастики у городе Неймегені (Нідерланді) професор А. Вейн, з 1982 року головою комітету ї редколегії атласу є згаданій Вище професор М. Алінеі. Радянські Лінгвісти підключіліся до роботи над атласом 1975 року. При Відділенні мови и літератури АН СРСР Створено Радянську комісію В«Лінгвістічного атласу ЄвропиВ», яка організовує й коордінує роботу Радянська навчань різніх республік Радянська Союзу. Загальне керівництво Опис роботів здійснює редколегія и ее Секретаріат, Який знаходится в Нідерландах у городе Неймегені. p> На Україні Дослідження за цією програмою зосереджені в секторі діалектології и ономастики Інституту мовознавства имени О. О. Потебні АН УРСР. Працівники сектору аналізують и відповіднім чином сістематізують зібраній у польових умів материал Відповідей у ​​вігляді списку так званні узагальнення форм-еталонів, у Які об'єднуються лексеми з однакової етімологією, морфемном и словотворчою Будова, здебільшого Незалежності від їхньої конкретної звукової Оболонки. Кожна з таких форм-еталонів супроводжується відповіднімі Кодові позначені, что Дає можлівість ВСІ наступні Операції Здійснювати автоматично з помощью комп'ютерів. Підготовлені Національними комісіямі матеріали опрацьовуються далі у 8 департаментах, на Які поділено ВСІ мови Європейського континенту (романській, центральногерманській, північногерманській, балто-слов'янський, угро-фінській, тюркських-монгольського ТОЩО). Українські матеріали опрацьовуються в балто-слов'янському департаменті, де смороду уніфікуються, тіпологізуються, В«стікуютьсяВ» так бі мовити з відповіднімі матеріалами всех других слов'янських и балтійськіх мов, віявляються назви Спільні за Походження, структурною Будова, однакові за принципами ї способами номінації ТОЩО. Результати шкірного з підготовчіх етапів опрацювання матеріалу санкціонуються спеціалістами з конкретних мов, Які відповідають за наукову інтерпретацію Явища їхньої мови в Атласі. Найвідповідальнішу ї найскладнішу роботу Виконує, зрозуміло, автор карти, до Якого поступають матеріали з усіх департаментів и Який винен зіставіті ї осмісліті грандіозній материал усіх європейськіх мов з Погляду его генези, тіпології мотіваційніх ознакой, тоб ознакой, Покладення в основу назви, формальної структури, належноє чином его ієрархізуваті за ПЄВНЄВ параметрами, дібраті відповідні Графічні символи, укласті легенду карти, викластись ее концепцію ї напісаті до неї коментар. Сам процес рисування карти Виконує комп'ютер у Марбурзькому діалектологічному центрі. Підключеній до комп'ютера плотер рісує карту, на якій біля 3500 знаків, ПРОТЯГ 17 хвилин, пишучи одночасно НОМЕРИ населених пунктів. Програму для комп'ютера, тоб переведення всієї згаданої Вище лінгвістічної ІНФОРМАЦІЇ на мову цифр, укладають два програмісті за три години.
Майже двадцятірічна робота над ЛАЄ Величезне міжнародного колективу лінгвістів (у збіранні ї підготовці матеріалів до нього взяли доля біля 300 діактологів з різніх наукових установ європейськіх країн) увінчалася, Завдяк чіткій організації редколегією всех етапів роботи и фінансовій підтрімці ЮНЕСКО, виходом у 1983 году Першого випуску атласу. З 19 вміщеніх до Першого випуску карт 14 карт є так званні ономасіологічнімі. На них з помощью системи графічніх сімволів, різна конфігурація якіх передает багатопланові структурні ї генетично-етімологічк; зв'язки картографованіх об'єктів между собою, відтворено лексічне розмаїття європейськіх мов для позначені таких зрозуміти, як сонце, місяць, туман, хмара, вітер, райдуга, град, сніг, калюжа, ставок, озеро, море, річка. Атлас захи до категорії інтерпрета-ційних з й достатньо високим щаблем узагальнення картографованого матеріалу. Це означатиме, что на его картах представлено не В«сирийВ» номінацій-ний материал (податі на карті ВСІ конкретні назви, якіх тісячі в діалектах європейськіх мов, що не Тільки что не реальне, альо й Не доцільно - ВАЖЛИВО віявіті певні Загальні закономірності як самої номінації, так и характером їхньої теріторіальної пошіреності), а встановлені в результаті его попередня аналізу певні узагальнені на Основі етімологічної спорідненості номінатівні категорії.
ВАЖЛИВО методично нововведеннями цієї праці є Спроба Вперше в світовій лінгвогеографії сделать так звані мотіваційні карти, відобразіті, як казав ще О. Потебня, В«внутрішню формуВ» слова, тоб ту характерність, спеціфічну особлівість предмету реальної дійсності чг Поняття, яка кладе во время акту...
