було відсутнє, хоча вже були опубліковані і стали відомі європейському читачеві такі його роботи, як "Die Geburt der Tragodie aus dem Geiste der Musik" (1872), "Unzeitgemasse Betrachtungen" (1873), "Menschliches, Allzummenschliches "(1878)," Die Morgenrothe "(1881)," Die frohliche Wissenschaft "(1882)," Flso sprach Zarathustra " (Т.1-3, 1883-1884). Пізніше справа прийняло взагалі курйозний оборот: в який вийшов в 1890 перекладі "Історії нової філософії" Ібервег-Гейнце, виконаному Я.Колубовскім, в покажчику імен німецький мислитель фігурував під двома іменами, що належить нібито абсолютно різним письменникам, - Ф.Ніче і Ф.Нітче. У словнику Брокгауза і Ефрона 1897 (т.41, с.204-206) Ніцше було відведено дві неповних сторінки: давалася вельми розпливчаста характеристика його поглядів: "Не будучи теоретиком у філософії, а, швидше, сильним художником думки, Ніцше створив світогляд, відповідне деяких сторонам сучасного суспільства: у його вченні отримали яскраве вираження індивідуалізм, естетизм, спрага особистої свободи "18. При цьому була допущена оксамитова помилка:" У 1880 р. духовний недуг остаточно вибухнув його, і з тих пір Ніцше живе хворим "19. (Насправді Ніцше захворів у перших числах січня 1889 року.)
Навіть в дореволюційній Росії рецензія західної думки йшла із запізненням на 10-15 років. [Повні переклади "Народження трагедії з духу музики" (1872, з'явилося першим виданням в 1872) і "Так говорив Заратустра" (1883-1884, з'явилося у пресі в 1 884) - перших книг Ніцше, які завоювали популярність в Росії, - були опубліковані відповідно в 1899 і 1898 роках]. У Росії того часу існувала жорстка церковна цензура, яка зіграла головну роль у відносно пізньому знайомстві вітчизняних читачів з Ніцше. Як зазначає А.Лаврова: "Такому рідкісного по своїй пристрасності і відвертості богохульнику, яким був Ніцше, довелося випробувати і цю [цензурний бар'єр. - Ю.С.], специфічно російську форму тиранії "20. Німецькі тексти філософа були малодоступні через заборони цензури: деякі книги філософа, наприклад "Людське, занадто людське" і "Антихрист" взагалі були заборонені в Росії за антирелігійне зміст. Пізніше, коли стали з'являтися перші часткові, а потім і повні переклади творів мислителя, окремі крамольні думки просто вилучалися з текстів або ж замінювалися на "Більш відповідні", на думку цензора. Наслідком такого становища справ неминуче було порушення передбаченої автором композиції, а, отже, спотворювався і сам зміст твору. При цьому всі дивацтва та різночитання приписувалися душевної хвороби філософа. Широка ж публіка не сумнівалася в тому, що читає "справжнього" Ніцше.
І все ж остання декада XIX століття - кінець інкубаційного періоду: Ніцше читають, про нього багато пишуть. Кількість публікацій. Містять критичне осмислення поглядів німецького мислителя, а також перекладів його робіт і листування. Зростала стрімко. Вже до кінця першої декади ХХ століття в Росії налічувалося більше ста статей і монографій, прис...
