країни до визначення обсягів грошових коштів, утвердженню їм бюджетних призначень у розмірах, які набагато менше потреби і непропорційні в частині головних розпорядників коштів. При цьому економічні обгрунтування диспропорцій, як правило, відсутні;
розсіювання бюджетних коштів, яке тягне за собою збільшення обсягів незавершеного будівництва;
нормативно-правова неврегульованість окремого відображення в обліку та звітності сум субвенцій, що робить непрозорим рух коштів і ускладнює контроль за їх використанням;
недотримання Державним казначейством України Порядку касового виконання державного бюджету за видатками з перерахування субвенцій, передбаченого ст.108 Бюджетного кодексу України;
незабезпечення органами Держказначейства обслуговування держбюджету відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, порушення ними процесу на стадії здійснення витрат, відсутність контролю за цільовою спрямованістю субвенцій відповідно до економічної класифікації видатків, передчасне перерахування цими органами коштів замовнику (приховане кредитування);
бюджетне порушення засіб зловживання
надання недостовірних звітних даних про виконання бюджетних програм;
визнання госпрозрахункових підприємств розпорядниками коштів субвенцій;
розподіл об'єктів між розпорядниками коштів нижчого рівня без урахування галузевої чи управлінської приналежності;
виділення значної суми коштів наприкінці бюджетного періоду, коли їх освоєння неможливо.
Розпорядники коштів найчастіше допускають такі види порушень:
затримка перерахування сум субвенцій виконавцям робіт;
невиділення у складі місцевого бюджету витрат, які здійснюватимуться за рахунок субвенцій з державного бюджету, через що втрачається прозорість руху коштів, ускладнюється контроль за їх цільовим використанням відповідно до економічної класифікації видатків;
поповнення вже затвердженого списку об'єктів капітального ремонту, реконструкції, реставрації додатковими назвами, що не мають відношення до цих робіт, без визначення виробничих операцій;
відсутність належної конкретизації витрачання коштів субвенцій;
прийняття органами місцевого самоврядування рішень про використання коштів субвенцій на власний розсуд, без належного узгодження;
напрямок субвенцій з державного бюджету не за цільовим призначенням;
тривале виділення коштів на одні й ті ж об'єкти "порціями" (розсіювання фінансових коштів, зростання кількості довгобудів);
ігнорування принципу завершення раніше розпочатих будівництв, технічного переоснащення і реконструкції діючих об'єктів;
відс...
