ворів А . Шенберга, Р. Штрауса, Г. Малера, І. Стравінського, А. Скрябіна, А. Лядова, С. Рахманінова та багатьох інших.
Таким чином, період активного становлення художньої індивідуальності і стилю композитора відбувався на тлі ярчайшего і найрізноманітнішого кола творчих зіткнень, В«торканьВ» і взаємодій.
У світлі навіть такого побіжного огляду Третя симфонія Мясковського сьогодні знову привертає до себе увагу як твір повне смислових і мовних В«обертонівВ» своєї епохи. Спробою вписати твір в цю епоху, розібратися в її художньому світі і зрозуміти, як висловилася в ній індивідуальність композитора, і обумовлена ​​тема даної роботи, складається з вступу, трьох розділів і висновку. p align="justify"> У першому розділі розглядаються передумови трагедійної концепції симфонії Мясковського, серед яких виділені індивідуально-психологічні й ті, які були обумовлені контекстом епохи. Це дозволило в третьому розділі глави обгрунтувати тісні зв'язки композитора з символізмом. Наступні два розділи присвячені аналізу відповідно першої та другої частин симфонії в аспекті взаємодії в ній - в її композиції та інтонаційно-смислової драматургії - чорт (особливостей) драми і космогонії. p align="center"> Глава I. Трагічні передумови концепції
У 1936 році М. Я. Мясковський в журналі В«Радянська музикаВ» публікує В«Автобіографічні нотатки про творчий шляхВ». У цій роботі він намагається, зокрема, знайти пояснення тому, що майже всі твори 1909 - 1914 років В«носять відбиток глибокого песимізмуВ». Аналізуючи причини, композитор приходить до висновку, що, по-перше, В«тут виною, ймовірно, обставини мого особистої доліВ», а по-друге - В«деяке знайомство з колами символістів,В« соборних В»індивідуалістівВ» і т. п., ідейно , звичайно, вплинули на мою тоді досить сиру психіку В»(82, 14). Скористаємося власним визнанням Мясковського і придивимося уважніше до передумов його трагедійного світовідчуття. br/>
.2 Індивідуально-психологічні передумови
Практично всі люди, коли-небудь стикалися у своєму житті з М. Я. Мяськовським, одностайно відзначали його надзвичайну стриманість, такт і вимогливість до себе. Але зближуючись, друзі дивувалися шляхетності його смаку, лаконічності й обережності в обміні враженнями і неодмінної прагненню нікому не заважати. Це і приваблювало до нього і в той же час тримало людей на відстані В», - пише С. Прокоф'єв про його перше враження від зустрічі з Мяськовським в консерваторії, куди обидва надійшли в 1906 році (66, 37). Вже після смерті композитора В. Яковлєв у своїх спогадах дав психологічно найбільш точну характеристику: В«Микола Якович мимоволі звертав на себе увагуВ« необщностью В»виразу обличчя; в ньому вражала зміна прихованою ніжності ... суворістю, напруженістю і часом навіть жорсткістю поглядуВ», - і продовжує : В«Це був багато думає і багато відчу...