ходження в японській мові є запозиченими, спорідненість же мов має на увазі спільність походження споконвічних елементів. У цьому сенсі японська і китайська мови спорідненими не є. p align="justify"> Фонетичні ресурси японської мови відносно бідні: число фонем невелика, сполучуваність їх сильно обмежена. Запозичуючи слова з інших мов, японська мова додає до кожного согласному звуку, не супроводжується наступним гласним, будь голосний звук, зазвичай U. Голосних фонем у японській мові п'ять: А (а), I (і), U (у), E (е), О (о), причому японське U (у) нагадує щось середнє між російськими звуками в й и. Голосні можуть бути довгими і короткими. Японські приголосні фонеми в чому нагадують російські. p align="justify"> Вони можуть бути твердими і м'якими. М'які відповідності звуків S, Z, T, D абсолютно своєрідні: вони мають помітний шиплячий відтінок. За традицією, однак, російськими буквами слова "сусі" або "Тосиба" пишуться з буквою "с", а латинськими - Sushi, Toshiba, звідки неправильне російське написання і вимова "суші", "Тошиба".
Японська система письма сформувалася на основі китайської, і її утворюють два набори знаків: (1) ієрогліфи, або кандзі, тобто словесні знаки, кожен з яких відповідає цілому слову або його значущої частини, і (2) кана, тобто складові знаки, кожен з яких передає той чи інший склад японської мови. Кана нараховує близько 100 різних знаків, ієрогліфи само, як і слова в будь-якій мові, обчислюються багатьма тисячами. В принципі все, що записується ієрогліфами, можна написати і каной, однак на практиці кана має лише обмежене, допоміжне вживання, і без знання ієрогліфіки нормально читати і писати по-японськи неможливо. p align="justify"> У японській мові відсутні граматичні категорії роду, числа, особи. Таким чином, японське ха - це і 'лист', і 'листя' (точніше, 'листя' взагалі, без вказівки на кількість), тору означає і 'беру', і 'береш', і 'бере', і 'беремо ', і т.д. Багато значення, в російській мові зазвичай виражаються окремими словами, в японському виражаються в межах однієї словоформи: емеру - "можу прочитати", емітаі - "хочу прочитати", емасеру - 'змусити читати' або 'дозволити читати'. Помітною особливістю японської мови є успадковане від епохи феодалізму обов'язкове граматичне вираження рівня ввічливості (пор. рос. Бажатимуть спочивати, насмілюся запитати). Порядок слів більш суворий, ніж у російській мові. Визначальне завжди передує визначеного: не тільки старий будинок, а й батьків будинок (на відміну від російської будинок батьків). Присудок завжди стоїть у кінці речення. p align="justify"> Японське словотвір щодо прозоро і регулярно: порівн. російські слова француз, англієць, японець і їхні японські відповідності фурансудзін, ігірісудзін (від Ігірісу - 'Англія'), Ніхондзін (від Ніхон - 'Японія'). З числа продуктивних афіксів слід зазначити що приєднуються до найменувань ...
