ботах він стверджував, що земські установи суть установи народу, а не держави, значить, відповідають тільки перед народом. При цьому права земських установ становлять особливу самостійну систему цивільного чи приватного права, відмінного від права державної. p align="justify"> Прихильником громадської теорії самоврядування був Б.М. Чичерін. У Курсі державної науки (1894 - 1898 рр..) Вчений підкреслював, що в організації державного управління з'єднуються державний і громадський елементи. Він запропонував власне визначення місцевого самоврядування - це саме організація суспільства як воно є. На думку дослідника, перше і основне правило полягає в тому, що місцеві установи повинні бути побудовані на тих засадах, на яких будується саме суспільство. Б.М. Чичерін зазначав, що виділення чисто державної сфери з області приватних спілок веде до визнання двоякого почала в місцевому управлінні: урядового та громадського. Перше виражається в структурі державних посад, друге - у місцевому представництві. У повній відповідності з підходом до установам самоврядування як установам громадським знаходилося і сприйняте Б.М. Чичеріним у німецьких авторів положення про власний і препоручения відомстві, про поділ компетенції громади на справи місцеві та справи державні, дані до завідування органам общинного самоврядування. У німецьких учених він запозичує також погляд на громаду як на корпоративний союз, що передував виникненню держави. p align="justify"> На зміну суспільно-господарської теорії місцевого самоврядування в другій половині XIX в. прийшла державна теорія, в рамках якої місцеве самоврядування розглядалося як частина держави. Тривалий час ця теорія була панівною. В результаті самоврядування зводилося до покладання на місцеве співтовариство (або, точніше, на виборні органи) завдань державного управління. З цієї точки зору всяке управління публічного характеру є справа державна і головний сенс місцевого самоврядування - не у відокремленні від держави, а в службі його інтересам і цілям. p align="justify"> Державну теорію вперше сформулювали німецькі юристи Л. Штейн і Р. Гнейст.
Державна теорія самоврядування вплинула на розробку земської реформи 1890 р., яка посилила бюрократичний контроль над земської системою, хоча і не привела до повного її підпорядкування державі. Визнання органів місцевого самоврядування органами самоврядних спілок юридичних осіб публічного права призвело до подальшого розвитку теорії місцевого самоврядування, в рамках якої як необхідні ознаки даного інституту розглядалися незалежність і приналежність посадових осіб до місцевого населення. p align="justify"> У літературі іноді виділяли ще так звану політичну теорію самоврядування і теорію дуалізму місцевого самоврядування, варіантом якої вважалася юридична теорія, а також ряд інших теорій, що були в основному приватними проявами державною чи громадською теорії.
Так, сутність політичної теорії полягала в протиставленні зе...