ення господарських зв'язків з покупцями товарів; організація і технологія оптового продажу; організація обліку і поповнення запасів; рекламно-інформаційна діяльність. Тільки при оптимальній реалізації всіх цих напрямків можлива успішна діяльність оптової фірми.
1.3 Визнання виручки від продажу за міжнародними стандартами фінансової звітності та російськими стандартами бухгалтерського обліку
В даний час багато компаній мають кілька видів доходів: виручка від продажу готової продукції, товарів, надання послуг, відсотки з придбаних облігацій, дивіденди, отримані від володіння акціями інших компаній. На відміну від російського бухгалтерського обліку міжнародні стандарти фінансової звітності встановлюють правила обліку доходів компанії за справедливою вартістю, під якою розуміється сума, на яку можна обміняти актив або врегулювати зобов'язання під час здійснення операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними один від одного сторонами ( параграф 7 міжнародні стандарти фінансової звітності 18). Для забезпечення достовірності фінансової звітності слід чітко уявляти, як оцінювати розмір доходів і в який момент вони повинні бути визнані. Параграф 7 міжнародних стандартів фінансової звітності 18 дає визначення виручки як валового надходження економічних вигод у ході звичайної діяльності компанії, що приводить до збільшення капіталу іншому, ніж за рахунок внесків інвесторів та акціонерів. Виручка оцінюється за справедливою вартістю отриманого або очікуваного винагороди за вирахуванням суми торгових або оптових знижок, що випливає з параграфів 9 і 10 міжнародних стандартів фінансової звітності 18.
При надходженні виручки витрати визнаються в наступному порядку: зазвичай виручка і витрати визнаються послідовно; витрати можуть бути визнані з достатнім ступенем надійності за умови, що всі інші умови для визнання виручки були задоволені; виручка не може бути надійно оцінена, коли пов'язані з нею витрати не можуть бути оцінені надійно. У даному разі надходження повинні бути визнані як зобов'язання, не призначене для продажу [17, С.21].
У разі отримання безвідсоткового пролонгіруемого кредиту або кредиту з відсотковою ставкою нижче ринкової визначається чиста дисконтована вартість майбутніх надходжень з урахуванням умовної процентної ставки, що випливає з параграфа 11 міжнародних стандартів фінансової звітності 18. Ставка, застосовувана для дисконтування, представляє найбільше значення з показників середньозваженої вартості капіталу і гранично високих ставок відсотка. Параграфом 12 міжнародних стандартів фінансової звітності 18 встановлено, що в якості обміну товарів розглядається операція, генерує дохід. Справедлива вартість визначається як вартість переданих товарів і послуг, скоригована на суму грошових коштів та їх еквівалентів, що підлягають отриманню по цій угоді. У разі якщо операція має на увазі подальше обслуговування проданого товару, то виручка, що відноситься до надання даної послуги, визнається протягом усього періоду обслуговування (параграф 13 міжнародних стандартів фінансової звітності 18). Коли дві угоди поєднуються, наприклад, в рамках договору про продаж зі зворотним покупкою, дані угоди розглядаються як одна угода [9, С.37].
Параграф 14 міжнародних стандартів фінансової звітності 18 встановлює умови, за яких повинна визнаватися виручка: компанія перевела на покупця значні ризики та винагороди, пов'язані з власністю на товари; компанія більше не бере участь в управлінні товарами в тій мірі, яка зазвичай асоціюється з правом власності, і не контролює продані товари; сума виручки може бути надійно оцінена; існує ймовірність того, що в компанію надійдуть економічні вигоди, пов'язані з угодою; понесені або очікувані витрати, пов'язані з угодою, можуть бути надійно оцінені.
Переклад ризиків та винагород істотно важливий для визнання виручки. Зазвичай при передачі права власності відбувається передача ризиків та винагород. Якщо право власності переходить, але при цьому залишаються всі істотні ризики та винагороди, то відповідно виручка не зізнається. Звичайний кредитний ризик, пов'язаний з продажами, не є причиною для відстрочки визнання виручки. У разі коли компанія зберігає значні ризики володіння, угода не є продажем і виручка по ній не зізнається. Розглянемо ситуації, коли компанія може зберігати значний ризик володіння: отримання виручки від конкретної продажу залежить від отримання виручки покупцем в результаті продажу його товарів; відправлені товари підлягають установці, а установка становить значну частину контракту, який ще не виконаний компанією; компанія зберігає відповідальність за незадовільну діяльність, не покриває стандартними гарантійними зобов'язаннями; покупець має право розірвати угоду купівлі з причини, визначеною в контракті продажу, і у компанії немає впевненості в отриманні прибутку (...
