в ясності, В«... коли промова НЕ є ясною, вона НЕ досягає своєї метиВ» '. p align="justify"> Чистота мови уявляється самперед як відсутність у мові чужих їй ЕЛЕМЕНТІВ. До чужих Літературній мові ЕЛЕМЕНТІВ відносімо неосвоєні запозичення з других мов, невластіві українській мові форми, что з'являються под вплива других мов. Засмічують Літературну мову НЕ Тільки чужі слова, а й свои вульгаризми, лайки, всі ті, что ображає вихований мовний смак, Гідність Людина і НЕ відповідає моральним крітеріям українського менталітету. p align="justify"> Чистота мови має простежуватіся на всех рівнях ее структурованих и Використання: на Рівні орфоепії - Літературно-нормативна вімова; на Рівні орфографії - грамотне письмо; на Рівні лексики - відсутність чужих слів, вульгарізмів, суржику, невмотівованіх повторів ; на Рівні граматики - правильна, завершена будова речень, Нормативні словоформи.
Чистота мови є запорукою ее віразності ї естетічності.
Віразність є Ознакою культури мови всех мовців и віявляється через їх уміння користуватись всіма стилями мови. У наукових текстах вона досягається точністю слів і логічністю викладу, професійною лексикою и фразеологією. У Офіційно-діловому стілі для цього Використовують адміністративно-управлінську термінологію, сегментування тексту, Різні Рівні стандартізації, кліше. Публіцістічній стиль увіразнюється Суспільно-Політичною лексикою, ідеологемамі, інформаційнімі штампами та експресивності художнімі засобой. p align="justify"> У художній літературі віразність формується Майстерня художнімі засобой: стежками и стілістічнімі фігурами, комбінуванням слів, что мают переносні значення, а Доречний Використання різноманітніх синтаксичних конструкцій. Пріємне Враження справляє мовець, Який вміло корістується багатозначністю слів, сінонімамі, фразеологізмамі, прикметникових, дієпрікметніковімі и дієпріслівніковімі зворотамі, мова Якого є образною. Колі основнову мнение або інформацію до неї в реченні Вже сформульовано, є сенс вернуться до нього ще раз и подуматі, что можна уточніті, Додати, як конкретізуваті и с помощью якіх мовних ЗАСОБІВ (сінонімів, антонімів, термінів, прикладок, епітетів, порівнянь, метафор , відокремленіх членів речення, вставних слів і словосполучень ТОЩО).
Різноманітність и багатство мови можна вважаті однією Ознакою, бо різноманітність - це наявність неоднорідніх за змістом, значенням, формою, Забарвлення одиниць, а багатство мови - це наявність у ній низькі різноманітностей. Під цімі Поняття розуміють Різні тематичні групи лексики, багатая сінонімію (лексічну и граматичний), тропіку (метафори, епітеті, порівняння, метонімії, Синекдоха ТОЩО), стилістичні фігурі (повтори, паралелізмі, періоді, градації и т. ін.). p>
Одноманітне мовлення втомлює слухачів, різноманітне - актівізує увагу. Прото слід пам'ятати, что Надто Барвиста мовлення відволікає уваг слухачів від змісту, змушує захоплюватіся НЕ ним, а Тільки формою. p align="justify"> Одним Із Показників культури мови є естетічність. Вона спірається на ВСІ попередні ознакой: точність, логічність, чистоту, доречність, лаконічність, віразність, різноманітність, образність, Які у взаємодії и пропорційності створюють гармонію усного чи писемна тексту, что здатн віклікаті у слухачів (чітачів) естетичне удовольствие. Одноманітній, нечіткій, невіразній, засміченій суржиком, випадкове словами текст Ніколи не впорався Враження гарної, вішуканої мови и НЕ вікліче почуття естетичного удовольствие. p align="justify"> Естетика щоденної практичної мови досягається оптимальним добором мовних ЗАСОБІВ, потрібніх для певної комунікатівної Настанови, гармонійною (змісту и форми) цілісністю тексту. Почуття естетичного удовольствие віклікається ввічлівім, дотепнім розмовності мовлені. p align="justify"> прото естетічність мови найповніше віявляється у художній літературі, основною функцією Якої є естетичний Вплив на читача. Тут вона досягається Зоров и слуховою образністю, емотівністю, емоційно-вольовости експресівністю лексики, красівістю мовних ЗАСОБІВ. p align="justify"> Мовлення має відповідаті НЕ Тільки темі, змісту ІНФОРМАЦІЇ, а й ідеї, задумом мовця, сітуації та умів Спілкування. Уснея ї писемна мовлення, тоб жива мова и текст, всегда мают нести в Собі ознакой Певного стилю, підстилю, жанру, типу мовлення. Це спріяє ефектівності мовного Спілкування, сприймання й порозуміння. p align="justify"> Для того щоб досягті віразності ї багатства індівідуальної мови, треба про це дбати, а самє:
Розробити програму розвітку своєї мовної ОСОБИСТОСТІ (мовне навчання и Спілкування, мовне виховання и мовна поведінка);
Постійно збагачуваті свой інтелект, вдосконалюваті мислення, що не лінуватіся думати; немає думання - немає мови;
вважаті одноманітність мовлення неестетічною рісою, а бідність словника - Ознакою поганого тону, тоб неетічнім ставлені до с...