5 днів, после чего народ знаменує «Прийшов, побачив, переміг») та Катонові молодшая. У 46 р. до н. є. Цезаря проголосує диктатором на 10 років, а в 44 р. до н. є.- пожіттєвім.
Крім цього, з 48 р. до н. є. у его руках зосереділася влада трібунів, з 46 р. до н. є.- цензорська влада. У 45 р. до н. є. Йому прісвоїлі титул імператора. У его ж руках булу влада верховного понтіфіка (жерця). Всі це віклікало невдоволення як народу, так и Деяк сенаторів, Які вважаться Цезаря тираном. 15 березня 44 р. до н. є. на засіданні Сенату вій БУВ закляття змовнікамі, якіх очолювалі Брут и Кассій. «На тілі Цезаря з 23-х ран лишь один віявілася смертельною, бо заколотнікі панічно боялися своєї жертви» [11, с.198].
Діяльність Цезаря залиша незавершеною, и це нужно мати на увазі, розглядаючі его реформи у області законотворчості и управління державою. Цезар тонко відчував проблеми імперії и умів їх вірішуваті.
. 1 Цивільно-правова політика Цезаря
Во время правления Юлія Цезаря могут буті відмічені две Тенденції. З одного боці, небувалій до ціх пір масштаб Розповсюдження ЦИВІЛЬНИХ прав (римського и латинськи права) поза Італією. Цивільні права Надавали цілим громадам и даже окремим провінціям. Цей процес почався з Галії и Испании. У 49 году БУВ чинний закон Цезаря, Який включаються жителей Цізальпінськой Галії в число римських громадян, и в того ж самому году пройшов закон, відповідно до которого Надавали права муніціпію гадесі. Поза сумнівом, что Розповсюдження ЦИВІЛЬНИХ прав в таких широких масштабах спріяло розвитку муніціпальніх міськіх форм в провінціях. Тому деякі досліднікі вважають, что «одноманітність муніципального пристрою, что встановлюється відповіднім законом Цезаря, может буті Поширена НЕ только на Італію, но и на провінційні общини и міста» [24, с.256].
З Іншого боці, в цивільно-правовій політіці Цезаря вельми помітно відчувається и якась «охоронна» тенденція, тобто певне гальмування процесса Розповсюдження ЦИВІЛЬНИХ прав. Це наслідок традіційного шляху Дарування права, Дарування «вібіркового», як нагорода. Цезар надходить по відношенню до провінцій абсолютно так само, як Взагалі надходили римляни впродовж трьохсот років по відношенню до італійськіх громад и міст. ВІН Жодний чином не Хотів знецініті прівілею римського ГРОМАДЯНСТВО, римського народу, що не намагався зовсім вітісніті старих громадян, щоб замініті їх новімі, Які стали такими по его мілості.
Разом з тім у цивільно-правовій політіці Цезаря наявна и Інша, про єктивна сторона. З цієї точки зору заходь Цезаря, пов язані з Розповсюдження ЦИВІЛЬНИХ прав поза Італією Незалежності від їх насущного-злободенного характеру и от Волі їх ініціатора, малі ровері принципова значення для Зміцнення римської Держава і складання ее новой адміністративно-Політичної структур. І хоча в провінціях ще зберігається відмінність правового статусу колоній и муніціпієв, проти ЦІМ містам римського (або латинську) права все більшою мірою становится властіва один загальна межа, одна принципова Важлива особлівість. Смороду превращаются самє на провінційні - в прямому и переносному значенні цього слова - міста, втрачаючі з годиною своєрідні ознакой самостійніх полісів.
Союзніцька війна призвела до Розповсюдження права римського ГРОМАДЯНСТВО на территории Италии до річки По (ніні Пад). Залишани лишь даруваті це право жителям Транспаданськой Италии, Встановити єдину систему місцевої адміністрації и создать представніцькі Інститути. Внаслідок чого Захоплення всех громадян Италии будут представлені в Уряді Риму хоч бі декількома голосами. До залишкового розуміння важлівості цього Кроку Цезар так и не дійшов, як и Інші Державні діячі антічності. Альо дерло мірою по встановленного контролю над Італією Було Надано ЦИВІЛЬНИХ прав жителям Транспаданії, Чиї вимоги Цезар послідовно захищать.
У 45 году до н.е. ВІН провів в життя Lex Iulia Municipalis (закон Юлія про муніціпії), законодавчий акт, деякі Важливі фрагменти которого напісані на двох бронзових табличках, знайденіх в Гераклєє, поряд з Тарентом. Цей закон стосується и ОРГАНІВ охорони правопорядку и санітарної обстановки Риму. Віходячі з цього, Моммзен доводи невірність тверджень про том, что Цезар МАВ Намір Зменшити статус Риму до муніципального міста. Маловірогідно, что праворуч Йшла саме так, Цезар не провів ніякіх змін, что далеко йшлі, в управлінні столицею. Смороду були зроблені пізніше Августом. Альо прісутність згаданіх статей в Lex Iulia Municipalis можна розглядаті як внесення поправок до законопроекту. У законі обмовляється Пристрій місцевіх сенатів, їх члени повінні булі буті НЕ молодшая за тридцять років и нести військову службу. Сенаторами НЕ малі права обирати люди, засуджені до наказания за Різні злочини неплатоспроможні або ті, Які діскредітувалі собі...