я. Шарманка збирала глядачів, а за ширмою актор через пищик (свисток) починав спілкуватися з публікою. Пізніше, зі сміхом і репризою, вибігав він сам, в червоному ковпаку і з довгим носом. Шарманщик іноді ставав партнером Петрушки: через пищика мова була не завжди виразної, і він повторював фрази Петрушки, вів діалог. Комедія з Петрушкою розігрувалася на ярмарках і в балаганах.
З деяких спогадів і щоденників 1840-х років випливає, що у Петрушки було повне ім'я - його називали Петром Івановичем Уксусовим. Відомий російський лялькар Сергій Образцов, називав Петрушку Петром Петровичем Уксусовим (розповідь Чотири Братца ) або Ванькой Рататуєм. Існували основні сюжети: лікування Петрушки, навчання солдатської службі, сцена з нареченою, покупка коні і випробування її. Сюжети передавалися від актора до актора, з вуст у вуста. У жодного персонажа російського театру не було популярності, рівної Петрушке.
Безумовно: до середини XIX століття в Росії Петрушка ще не мав свого нинішнього імені. Найчастіше його тоді називали Іван Ратютю або Іван Рататуй (що видає французьке коріння ляльки). Існує версія про походження прізвиська Петрушки від українського слова порятуй (спаси). Нинішнє ім'я прийшло до Петрушке після появи серед численних його побутових сценок мініатюри Петрушка і городовий raquo ;, в якій під час численних нападок городовий говорить Петрушке: У тебе й пашпорта-то немає! Raquo ;, на що Петрушка гордо відповідає: laquo ; Є! За Пашпорт я Петро Іванович Уксусов! Raquo; [38, 125].
Зовнішність Петрушки аж ніяк не російська: у нього перебільшено великі руки і голова, гіпертрофовані риси обличчя, саме воно (вирізане з дерева) оброблено спеціальної рослинної рідиною, чого виглядає більш темним; великі мигдалеподібні очі і величезний ніс з горбинкою, абсолютно білі очні яблука і темна райдужна оболонка, за рахунок чого очі Петрушки здаються чорними. Зовнішність Петрушки йому дісталася у спадок від італійського Пульчинелли. Багато хто помилково вважають, що широко розкритий рот Петрушки - посмішка, проте це не так; будучи негативним персонажем, Петрушка постійно розтягує губи в оскалі. На руках у нього по чотири пальці (можливий символ того, що Петрушка - не людина, а якийсь персонаж з іншого світу).
Ось що згадує про Петрушку у своїй книзі Життя художника raquo ;. Олександр Бенуа: Насправді першими уявленнями, якими я бавився, були вистави Петрушки [10, 153].
В. Даль визначає Петрушку як кличку балаганної ляльки, російського блазня, вістряка і потішники в червоному каптані да в червоному ковпаку. Петрушкою ж звався і весь ляльковий, блазнівської вертеп.
Безкарність найзухваліших витівок Петрушки пояснюється тим, що в усі віки існувало народне повір'я, що у кожної ляльки свій характер, своя доля, і живуть вони життям відокремленої, яка на людську не походить.
Головний герой роману Діни Рубіної Синдром Петрушки - Петро Уксусов - носить таке ж прізвище, як і шахрай Петрушка.
Ось як про це говорить один з героїв роману, Казимир Матвійович:
У нього навіть прізвищ декілька.
А чому він - Петрушка?- Пошепки запитав хлопчик.- Він же грав Хулігана, а того взагалі ніяк не звали ...
О, ні, у цього типу багато імен: Панч, Гансвурст, Кашпарек, Полішинель, Пульчинелла ... В якій країні він з'являється, блазень гороховий, капосник, - там у нього обов'язково своє ім'я. У нього навіть прізвищ декілька. От у тебе одна, вірно? Твоя яке прізвище?
Уксусов, - хрипко пробурмотів хлопчик.
А старий хапнув його за руку і гаряче зашипів:
Так це ж і є його споконвічна прізвище ... Слухай, слодкій муй, якщо не жартуєш: ти-то і є він самий, Петрушка, Петро Уксусов!- І беззвучно зареготав, відкинувши голову: - Альо збіг, Велькі Боже ж, но збег!
Від незрозумілого захоплення він навіть ніби сплакнув - все ж дивний дядечко - і, витираючи очі, все хитав головою, повторюючи:
- Ось це так! Ну, тобі сам бог вказав, ким бути ... [38, 118-119].
Є сенс звернутися до семантиці слова оцет (давньоруське - уксус' raquo ;, грецьке - оцет ). Вперше слово з'явилося в російській грамоті, датованій 1 136 роком, надалі - в Домострої .
Первинне значення слова - рідина, що отримується шляхом кислого бродіння пива, вина raquo ;, згодом - водний розчин оцтової кислоти [15].
Прізвище Уксусов сходить дономінальною оцет raquo ;, мав в старовину значення винний або пивний квас raquo ;. Людина, який продавав оцет, носив прізвисько Уксуснік. Ймовірно, саме воно й лягло в основу цього прізвища. Однак Оцтом могли називати і люд...
