рсеньєва; Зиндер; Михайлова; Шендельс и др.].
За розташуванням відносно визначається слова визначення наочно і досить повного розгляду в посібнику Є. В. Гулига, М. Д. Натанзон [Гулига, +2004: 296-306]. Так, за даним критерієм, визначення поділяються на:
а) препозитивні, тобто які стоять перед визначеним словом (vorangestellte Attribute) і б) постпозитивні, тобто які стоять після обумовленого слова (nachgestellte Attribute)
препозітівнимі визначення (vorangestellte Attribute)
препозітівнимі визначення виражаються прикметниками, займенниковими прикметниками, дієприкметниками, числівниками, согласующимся іменником (рідше іменником у родовому відмінку). Вони узгоджуються з визначеним словом в роді, відмінку і числі.
препозітівнимі визначення - прикметники «замикаються», тобто поміщаються в рамку, утворену артиклем (або займенниковим прикметником, числівником) і визначеним словом:
Georg erkannte jetzt etwa zwanzig Meter weg die zwei groЯen flachen, an den Rдndern weiЯen Steine. (A. Seghers - Das siebte Kreuz)
Партіціп I і партіціп II як визначення схиляються як прикметники:
der lesende Student, ein lesender Student, spielende Kinder; das gelesene Buch
Причастя як визначення до іменника може доповнюватися другорядними членами і утворює при цьому поширене причетну визначення.
Поширене причетну визначення стоїть між артиклем та іменником, причому другорядні члени передують причастя. На російську мову таке визначення перекладається причетним оборотом, вартим до або після обумовленого іменника.
Крім поширеного причетного визначення іменник може мати при собі й інші визначення. У цьому випадку спочатку перекладається іменник з усіма цими визначеннями, і в останню чергу перекладається поширене причетну визначення.
Поширені причетні визначення характерні для письмової мови, в розмовній мові частіше вживаються означальні підрядні речення.
постпозітівни визначення (nachgestellte Attribute)
постпозітівни визначення виражаються іменниками в родовому відмінку, прийменниковими групами, прислівниками і инфинитивами з часткою zu.
Визначення в родовому відмінку (das Genitivattribut) пов'язане з визначеним словом допомогою управління.
предложном визначення стоїть або безпосередньо після обумовленого слова, або після визначення в родовому відмінку: Das Drama von Leonid Sorin hat mir sehr gefallen.
предложном визначення пов'язане з визначальним словом або управлінням або примиканням.
Визначення, виражене прислівником, варто після обумовленого слова і пов'язане з ним за допомогою примикання. Воно несе сильне (або однакової сили) наголос, ніж визначається слово:
Das Haus vorn gehцrt dem Betrieb.
Додатком (die Apposition, der Beisatz) називається визначення-іменник, узгоджується з визначеним іменником (або субстантивированной частиною мови) в відмінку, а також числі. Узгодження в роді є, коли іменник - додаток відноситься до одухотвореній обличчю і має форми чоловічого і жіночого роду:
Frieda blickte auf die Mutter, ihre einzige Stьtze in diesen Tagen. (Bredel - Die Sцhne)
Додаток за своєю семантикою схоже з предикативним ім'ям в називному відмінку, тобто зазвичай називає більш загальне поняття (вид, клас, групу), до якого входить визначається слово:
John Scheer, ein` ehemaliger Schlosser aus Hamburg - Atlona, ??... hat in Berlin nach Thдlmanns Verhaftung ... zдh und unbeirrbar die Umstellung der Partei auf die Illegalitдt durchgefьhrt. (Bredel - Ernst Thдlmann)
За своєю зв'язку з визначальним словом додатки поділяються на:
невільні або несамостійні (die gebundene, unselbstдndige Apposition);
вільні або самостійні (die freie, selbstдndige Apposition).
По розташуванню додатки поділяються на:
препозитивні, що стоять перед визначеним словом (die vorangestellte Apposition);
постпозитивні, що стоять після обумовленого слова (die nachgestellte Apposition).
Невільне препозитивне додаток. Препозитивне додаток завжди невільне. Воно настільки тісно пов'язане з визначеним словом, що утворює морфологічний і інтонаційну єдність.
Невільне препозитивне додаток найчастіше відноситься до імені власного, особливо до особистого:
" Feierabend, Herr Mettenheimer, rief der erste Tapezierer Fritz Schulz ... (A. Seghers - Das siebte Kreuz)