і на спільне майно будинку та земельна ділянка. Тому, хоча в договорі про іпотеку нежитлового приміщення це не зазначено, разом з приміщенням вважаються закладеними належать заставодавцю частка у праві власності на спільне майно будівлі і частка у праві власності на земельну ділянку.
При цьому законодавець встановлює певні види нерухомого майна, які не можуть виступати в якості предмета за договором іпотеки. До такого майну віднесено:
нерухоме майно, вилучене з цивільного обороту;
нерухоме майно, на яке у відповідності з федеральним законодавством не може бути звернено стягнення (нині перелік такого майна встановлено в ст. 446 ЦПК РФ, в якому з нерухомості згадується житлове приміщення (його частини), якщо для громадянина-боржника і членів його сім'ї, які спільно проживають в належить йому приміщенні, воно є єдино придатним для постійного проживання приміщенням, а також земельні ділянки, на яких розташовані зазначені об'єкти, і земельні ділянки, використання яких не пов'язано із здійсненням громадянином-боржником підприємницької діяльності; господарські будівлі та споруди, необхідні для утримання племінного, молочного та робочої худоби, оленів, кроликів, птиці, бджіл, використовуваних для цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності); Не допускається звернення стягнення на зазначені види нерухомого майна. p>
Так, Глава селянського господарства В«Блакитна куркаВ» звернувся до Арбітражного суду Приморського краю з скаргою на дії судового пристава-виконавця підрозділу судових приставів Тернейського району, що виразилися у передачі земельної ділянки площею 2,67 га, що належить селянському господарству на праві приватної власності, на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«НадалексВ» за боргами позивача.
Ухвалою від 20.08.01 у задоволенні скарги відмовлено, оскільки судовий пристав-виконавець, здійснюючи виконавчі дії з вилучення та примусової реалізації майна боржника, діяв правомірно, в межах повноважень, наданих йому Федеральним законом від 21.07.97 № +119-ФЗ В«Про виконавче провадженняВ».
Ухвалою від 15.10.01 апеляційна скарга селянського господарства була повернута на підставі пункту 4 частини 1 статті 151 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації у зв'язку з пропуском строку на її подачу і відсутністю клопотання про його відновлення.
Федеральний арбітражний суд Далекосхідного округу постановою від 11.12.01 ухвалу від 15.10.01 залишив без зміни, касаційну скаргу - без задоволення.
У протесті заступника Голови Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації пропонується зазначені судові акти скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Президія вважає, що протест підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, голова селянського господарства В«Блакитна куркаВ» звернувся зі скаргою на дії судового пристава-виконавця підрозділу судових приставів Тернейського району, який на підставі виконавчого листа, виданого Арбітражним судом Приморського краю, передав земельну ділянку площею 2,67 га, що належить селянському господарству на праві приватної власності, на користь товариства В«НадалексВ». Ділянка була передана у зв'язку з боргами селянського господарства за актом передачі майна від 28.02.01. p align="justify"> Відповідно до статті 58 Федерального закону В«Про виконавче провадженняВ» у разі відсутності у боржника-організації грошових коштів, достатніх для погашення ня заборгованості, стягнення звертається на інше майно, що належить йому на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління.
З матеріалів же справи не вбачається факт відсутності у боржника іншого майна, крім земельної ділянки. Суд дана обставина не досліджував. p align="justify"> Чинним земельним законодавством не допускається такий заходи впливу на боржника - фермера, як вилучення земельної ділянки та передача його кредитору.
Основним видом діяльності селянського господарства В«Блакитна куркаВ» було птахівництво і оптово-роздрібна торгівля.
Таким чином, вилучення земельної ділянки, виділеної для відповідної діяльності, може спричинити її припинення.
Законом РРФСР В«Про селянське (фермерське) господарствоВ» передбачено припинення діяльності господарства у разі його неплатоспроможності через процедуру банкрутства.
іншого боку, неправомірна передача земельної ділянки товариству, характер діяльності якого невідомий, а отже, невідомі і цілі використання надалі цієї земельної ділянки.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 187-189 Арбітражно...