малізувати кличний за допомогою усічення закінчення, подвоєння і подібне: Мам!, Тань, а Тань!, Анн Ванн! і подібне. У деяких творах можна знайти особливий спосіб передачі вимови імені та по батькові - написання цієї форми в одне слово. Наприклад, у М. Булгакова в романі "Майстер і Маргарита" - Палосіч (Павло Йосипович), у Н. Дубова в повісті "Втікач" - Юліванна (Юлія Іванівна ). Але взагалі кличний як сильне, значуще прагмасемантичних явище формалізується і забезпечується з боку мови. Це, перш за все, великі ЛС-групи іменників: власні імена, номінації споріднення, соціальних ролей і статусу, функціональні найменування в момент спілкування або випадкові ознаки ( вкушений - у Зощенко, товариш сторонній - у Айтматова, дівчина в блакитному -в черзі і багато ін.), а також прізвиська, клички і ін Це і просодії: інтонація, паузація, тембр, гучність і ін Усім зверненнями властива інтонація кличний в початковій позиції щодо подальшого тексту/дискурсу. І ця інтонація в чому схожа з інтонацією одиниць мовного етикету-вітання, поздоровлення, вибачення, прощання та ін, оскільки і він [мовний етикет] виконує контактоустанавливающая функцію, поряд з регулюючої, Конатівное, національно-культурної та ін У мовному етикеті як системі соціально заданих і національно специфічних правил мовної поведінки, регулюючих вибір коду при вступі в контакт із співрозмовником і підтримці спілкування, звернення займає центральну позицію і становить найбільш численне, що складається з ряду тематичних груп, функціонально-семантичне об'єднання одиниць [5, c.305- 312].
Мовленнєва ситуація, в якій реалізується мовний етикет, визначається компонентами безпосередності мовного акту, коли співрозмовники, "я" і "ти", зустрічаються "тут" і "зараз ". Прагматичні координати "я-ти-тут-зараз" визначають граматичну і семантичну суть мовного етикету, проектуючи в його одиниці експліцитно ( Вітаю вас, Благодарю вас, Вітаю ... ) або імпліцитно ( Привіт, Спасибо ... ). З цієї точки зору, будь-яка одиниця мовного етикету містить явні чи приховані покажчики реальної модальності (або такої перспективи), справжнього актуального часу моменту мовлення (або такої перспективи) і спрямованості від першої особи до другого особі. І в цьому відношенні звернення не становить винятку, однак перераховані категорії присутні тут імпліцитно. Таким чином, звернення...
