рач податей" поряд з В«митоВ» є запозиченням з германських мов, пор. гот. motareis; також боукарь "Переписувач" поряд з "Боук", порівн. гот. bokareis, ін-в.-ньому. buohari. За зразком слів цього роду могли створювати нові слов'янські слова: Винар, виноградар від В«виноВ» і т.д.
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1 Про прислів'ях і приказках
Скарби людської думки, духовної праці, історичного, суспільного, трудового, житейського досвіду зберігаються і передаються з покоління в покоління. Письменник Михайло Шолохов сказав: В«Найбільше багатство народу - його мову! Тисячоліттями накопичуються і вічно живуть у слові незліченні скарби людської думки і досвід. І, може бути, ні в одній з форм мовної творчості народу з такою силою і так багатогранно не виявляється його розум, так кристаллически НЕ відкладається його національна історія, суспільний устрій, побут, світогляд, як у прислів'ях В». Ніхто не знає, коли з'явилися прислів'я. Але ясно, що йдуть вони з найдавніших дописемних часів. Це корінне народна творчість, тісно пов'язане з усім укладом життя народу. У передмові до свого збірника В«Прислів'я російського народу В»Володимир Іванович Даль писав:В« Прислів'я та приказки складаються тільки в пору первісної простоти мови і, як галузі, близькі до кореня, стоять нашого вивчення і пам'яті В».
Прислів'я - це образне закінчене вислів, що має повчальний сенс, зазвичай характеризується особливим рітмоінтонаціонним і фонетичним оформленням (парралелізм побудови, віршований розмір, звукові повтори, рима і т.п.)
Приказка - це образне, алегоричне вираження, влучно визначальне-яке життєве явище, лаконічне за формою, на відміну від прислів'я яка не укладає в собі прямого повчального сенсу, з чим пов'язана синтаксична незакінченість.
Прислів'я створювалися і побутували в простому народі, серед селян. Але є особлива група - прислів'я та приказки слов'янської абетки. По-перше, це твори усної народної творчості. По-друге, можливо приблизно визначити час і обставини виникнення цієї групи прислів'їв: вони виникли, коли церковнослов'янська грамота широко поширилася, і влаштувалися школи. По-третє, ці прислів'я побутували в утвореної середовищі.
2.2 Прислів'я та приказки, які включають букви давньослов'янської абетки
Джерелами для нашого дослідження послужила наступна література:
Даль В.І. Прислів'я російського народу. Збірник у 2 томах;
Даль В.І. Тлумачний словник живої мови. У 4 томах;
Сабліна Н.П. Буквиця слов'янська. Поетична історія абетки з азами церковнослов'янської грамоти. p> Слід зазначити, що за історію розвитку алфавіту російської мови частина букв загублена повністю (Написання і вимова), а частина літер (написання) залишилася в сучасній абетці, придбавши більш короткий звучання, але старослов'янське звучання цих букв збереглося, зокрема, в прислів'ях і приказках. У цьому зв'язку ми вважаємо доцільне зробити вибірку прислів'їв і приказок, в яких використовуються не тільки втрачені фонетично і графічно букви давньослов'янської абетки, але й старослов'янські назви букв, що не дійшли до нашого часу.
1) Аз, та всьому здатний.
2) Писати ази (Тобто букви).
3) Аз не без очей, про себе бачу.
4) Аз п'ю квас.
5) прописні азом ноги розчепірив.
6) Аз да загруз, так не видра.
7) Сидіти на ази (починати якусь науку).
8) Спершу аз да буки, а там і науки.
9) Почати з азів.
10) За аз да буки, так і указку в руки.
11) Я - останнє слово в абетці, та аз - перше.
12) Аз да буки які не врятують від борошна.
13) Аз да буки - І всі науки.
14) Чи не лізьте, буки, поперек аза.
15) Це ще буки.
16) Колись ще буки будуть.
17) Буки-комашки, веди-таракашки, глаголь-Кочережках.
18) Буки буцнути, веди обдурять.
19) Що ні бай, а писати веди треба.
20) Веді провідали, що буки будуть, а їм вже й слід прохолов.
21) Аз-алашкі, буки-комашки (баранчики), глаголь-голяшки (довга пісня про скрутному читанні).
22) Він на дієслово лізе.
23) Чи не минути йому глаголя.
24) Дивитися промовляємо (гачком, ябедник, сутяг).
25) домішками розповзся нарізно, як живете.
26) Іже да како неправди не кажуть никако. <...
