алося нічого хоча б близько схожого, що, безперечно, не може бути сильною стороною чинної влади. Активні прихильники розширення впливу Російської Православної Церкви цілком обгрунтовано говорять про те, що православ'я є тією органічної грунтом, на якій історично В«вирослаВ» російська цивілізація. А оскільки православ'я невіддільне від історії Росії, її культури, то найважливішим вектором рух є формування нової національної ідеології саме на основі православної ідеї за активним посередництвом Російської Православної Церкви. У найбільш крайній формі це позиція нерідко звучить як необхідність відродження православної віри і православної монархії в Росії (митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Лавр). До цього можна тільки додати активну миротворчу місію Патріарха Алексія II в ході загострення соціально-політичної ситуації в країні в 1993 році. І дійсно, православ'я як джерело базових загальнолюдських цінностей органічно сплетених з російською культурою цілком може претендувати на статус одного зі стовпів національної ідеології. Наскільки впливовим може бути цей статус - залежить від рішення принаймні двох питань - чи має православ'я і Російська Православна Церква реальну підтримку суспільства і чи здатна вона сама до подібної місії. Перше питання - наскільки В«православнимВ» є російське суспільство? Тобто наскільки хоча б потенційно велика сприйнятливість населення до тих же загальнолюдським цінностям в православній формі. Звернемося до соціологічних досліджень останніх років. На думку деяких дослідників не завжди етнічна приналежність населення збігається з їх релігійним самосвідомістю (Філатов С.Б., Лункін Р.Н. Статистика російської релігійності: магія цифр і неоднозначна реальність// СОЦИС. 2005. № 6). Так, невірно вважати, що чисельність етнічних росіян (близько 120 млн. чол. За переписом 2002 р.) та чисельність православних. Більш точним дослідникам представляється критерій релігійної самоідентифікації, то є до чого зараховують себе самі люди. Даний критерій, що характеризує просте зарахування себе до будь-якої конфесії, без реального знання обрядів і віровчення дозволив уточнити кількість православних до 70-85 млн. чол. Однак, дійсний рівень релігійності характеризується числом практикуючих віруючих - регулярно відвідують церкву, а також дотримують релігійні обряди. Таких, за даними соціологічних опитувань останніх років, можна нарахувати близько 3-15 млн. чол., Тобто від 2-10% населення. Безумовно, що можна було б назвати даних людей В«духовним стрижнем націїВ», найбільш В«здоровими силамиВ», але, тим не менше ці 10% - навряд чи можна назвати тим В«локомотивомВ», який би потягнув інше суспільство ... Особливість В«нового хрещення Русі В»в тому, що хреститься не народ, але окремі індивіди, нехай навіть їх і безліч. Церква не стає тим, чим вона була в протягом століть - не просто територією, але формою духовного єднанні народу, самовираження колективного національної самосвідомості. Відчуття соборності...