го класу ще не говорить про класової приналежності даного жанру, адже і в народних казках, наприклад Іван - царевич в якості головного героя вельми часте явище. Таке виведення героїв з середовища правлячих кіл є спільною рисою народного мистецтва середньовіччя.
У питанні про час згасання баладного творчості всі дослідники «класичної» балади сходяться на тому, що це - XVII століття.
Загальні властивості жанру англо-шотландської балади розкрив і узагальнив В.М. Жирмунський ще в 1916р. У баладах, пише він, - «передаються не міркування з приводу подій, а самі події і пристрасті, в безпосередній барвистою і художній формі. У подіях проявляється індивідуальність дійових осіб, первісна нестримана в любові і в ненависті, творчо імпульсивна і безпосередня »[Жирмунський 1978:47-49].
Сюжети англійських балад взагалі різноманітного походження: є бродячі сюжети, сюжети з класичних авторів, середньовічних поем, християнських легенд. «Але не сюжети, - продовжує В. М. Жирмунський, - представляють характерну відмінність балади як поетичного роду, а своєрідна художня форма». Балада-«твір епічне із сильною ліричної і драматичної забарвленням». Оповідання «розгортається в кожен окремий момент часу як ліричний настрій, як драматичний діалог».
«Поруч з цим для баладного оповідання характерна уривчаста, фрагментарна форма, що починається без вступу, з самого дії, не вводить і часто навіть не називає дійових осіб і місце дії, перескакує від одного моменту дії до іншого, від підйому до підйому, без поступового переходу, без позначення проміжних ступенів розвитку ».
Балада, вказує В.Н. Жирмунський, любить постійні епітети, користується прийомом епічних повторень. «Але є в баладі повторення і іншого роду: супроводжувані щоразу відповідної варіацією, вони як би пересувають розповідь з рівня на щабель»
Наприклад, дівчина просить ката затримати страту, так як вона бачить батька, матір, брата і кожен раз сподівається, що ті врятують її, і кожен раз обманюється у сподіваннях, поки не приходить жених-рятівник. Прохання дівчини, її запитання до рідних, їхні відповіді майже дослівно повторюються, але дія йде і напруга посилюється. Жирмунський вказує, що таке ж призначення (посилювати настрій, драматизм балади) має і рефрен, іноді безглуздо, а іноді «осмислено підкреслює суммирующий загальний настрій балади, повний ліричного настрою, мінливий за змістом відповідної строфи» [Жирмунський 1975:61-64]
Щодо класової приналежності англо-шотландських балад Жирмунський зауважує: «Безсумнівно одне балади не відображають настрої індивідуального автора; вони передають ставлення до життя і духовні інтереси всього народу. »
«Балади - твори усної творчості».
Особливості народної балади як загальноєвропейського жанру намагається намітити сучасний американський вчений Джерулд, спираючись на дані не лише англо-шотландських, а й скандинавських, німецьких балад, іспанських романсів і балад інших європейських народів, в тому числі слов'янських. Він визначає баладу як розповідну народну пісню, виділяючи три основних жанрових ознаки.
Перша ознака - увага творців звернуто на сюжет більше, ніж на опис характерів. Дія зосереджено в одному епізоді, попередні причини події опускаються, минулого немає, розповідь починається відра...
