ї МГУ ім. Ломоносова), роль дитини можна чітко виділити в дисгармонійною сім'ї, де ставляться один до одного шаблонно, стереотипно, роками зберігаючи застиглі, ригідні, вже не відповідають реаліям відносини. Роль - це набір шаблонів поведінки по відношенню до дитини в сім'ї, поєднання почуттів, очікувань, дій, оцінок, адресованих дитині дорослими.
Найбільш типові чотири ролі: «козел відпущення», «улюбленець», «примиритель», «бебі».
«Козел відпущення» - це об'єкт для прояву взаємного невдоволення подружжя-батьків.
«Улюбленець» заповнює емоційний вакуум у подружніх стосунках, турбота і любов до нього надмірно перебільшені. Навпаки, при сильній близькості подружжя один до одного раз і назавжди залишається в сім'ї тільки дитиною.
«Бебі» - дитина з дуже обмеженими правами.
«Примиритель» змушений грати роль дорослого, регулювати і усувати подружні конфлікти, і таким чином займають найважливіші місце в структурі сім'ї. (13, з 160)
Для визначення аналізу батьківського відношення використовується два критерії: ступінь емоційної близькості, теплоти батьків до дитини (любов, прийняття, тепло або емоційне відкидання, холодність) і ступінь батьківського контролю над поведінкою дитини.
На батьківсько - дитячих відносинах позначається тип сім'ї, позиція, яку займають дорослі, стилі відносин і та роль, яку вони відводять дитині в сім'ї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість.
У реальному житті, - зауважує В. С. Мухіна - все ще більш складно, ніж у будь-якої класифікації. У сім'ї можуть бути надані одночасно кілька стилів ставлення до дитини батько, мати, бабусі і дідусі можуть конфліктувати один з одним, відстоюючи кожен свій стиль, і т. д. Крім стилів відносин, звернених безпосередньо до дитини, на його виховання надає безумовне вплив стиль взаємин дорослих членів сім'ї.
Сучасні батьки повинні володіти найважливішою здатністю до рефлексії на індивідуальні та вікові особливості дитини, готовність до свідомого пошуку найбільш ефективного стилю його індивідуального виховання. (8, с. 456)
.2 Психологічні особливості розвитку дітей середнього дошкільного віку 4-5 років
Середній дошкільний вік (4-5 років) є прямим продовженням раннього віку в плані загальної сензитивності, здійснюваної нестримністю онтогенетичного потенціалу до розвитку. Це період оволодіння соціальним простором людських відносин через спілкування з близькими дорослими, а також через ігрові та реальні відносини з однолітками.
У середньому дошкільному віці дитина освоює світ постійних речей, опановуючи вживанням все більшої кількості предметів за їх функціональним призначенням і відчуваючи ціннісне ставлення до навколишнього предметного світу, з подивом відкриває для себе деяку відносність сталості речей. При цьому він усвідомлює для себе створювану людською культурою двоїсту природу рукотворного світу: сталість функціонального призначення речі і відносності цієї постійності.
У перипетіях відносин з дорослими і з однолітками дитина постійно навчається тонкої рефлексії на іншу людину. У цей період через ставлення з дорослими інтенсивно розвивається здатність до ідентифікації з людьми, а також з казко...