олодіння співочим мистецтвом представляється найбільш доцільним. Тому успіх освоєння вокально-виконавських, вокально-методичних та вокально-педагогічних знань, умінь і навичок є системоутворюючим фактором у професійній діяльності вчителя. До вокально-педагогічним умінням і навичкам відносяться: уміння порівнювати власне виконання із заданим еталоном, аналітично диференціювати й інтегрувати співочий процес; об'єднувати теоретичні та методичні знання з практичним вирішенням завдань організації співочого процесу; вміти обгрунтовано і дохідливо пояснити і практично-дієво показати сенс поставленого завдання; підібрати репертуар, відповідний завданням навчання, інтересам і можливостям учнів. Недоліки у професійній голосової підготовці в якомусь аспекті неминуче негативно відбиваються на якості навчального процесу та на здоров'я голосового апарату.
Протягом всієї історії розвитку вокального мистецтва теоретична і методична підготовка вважається найважливішою складовою професійної компетентності вокалістів-виконавців і вокальних педагогів. Протягом понад 500 років дослідники і практики вказують на спеціальні науково-теоретичні знання як на одну з головних умов підготовки до вокальної діяльності та профілактики голосових порушень. Чим ясніше педагог уявляє собі процеси голосоутворення і голосоведения, їх фізіологічні та психологічні основи і еталонний режим роботи, тим швидше знаходить причину існуючих недоліків роботи голосу і шляхи їх виправлення. Наукові відомості про голос і роботі голосового апарату, дані про загальні закономірності роботи організму людини дають відправні позиції для можливої ??об'єктивної оцінки різних явищ, пов'язаних з Голосообразование.
Особливе значення теоретичні та методичні знання набувають для педагогів, які працюють з дитячими голосами. Єдиної методики розвитку голосу немає і не було ніколи. Багато вчених займалися і займаються цим питанням (М.І. Глінка, А.Є. Варламов, Г. Ломакін, Ф. Ламперті, Л. Дмитирий, В. Ємельянов, О.В. Далецький, В. Луканін та ін.) [ 91]. У кожному окремому випадку педагог має справу з унікальним, індивідуальним голосом з усіма, тільки йому властивими, достоїнствами і недоліками. Кожен учень потребує нового підходу, нового методу роботи, і для пошуку індивідуальних шляхів розвитку кожного голосу педагогу необхідні фундаментальні науково-теоретичні знання принципів і закономірностей голосової діяльності. Успіх педагогічної діяльності залежить від правильно знайденого педагогом способу роботи з голосом, від уміння донести до учня цілі і завдання тих чи інших дій. Використання в наші дні новітніх досягнень в області фізіології, фоніатрії, акустики, психології дозволило створити науково-обґрунтовані методичні системи роботи голосом, метою яких є профілактика голосових порушень та охорона здоров'я голосу. Актуальність питань охорони голосу підтверджується даними фоніатрії про захворювання голосу у дітей, які за відомостями з різних вітчизняних і зарубіжних джерел, складають 41%. 6 - 9% дітей мають голосові розлади і при цьому половина вимагає логопедичного спостереження, половина - лікування у лікарів різного профілю (фоніаторов, отоларингологи та ін.)
Ситуація загострюється зневажливим ставленням до здоров'я голосу. Навіть люди, що займаються професійним розвитком голова, не завжди знайомі з елементарними правилами гігієни голосу і профілактики голосових порушень і захворювань. На охорону і розвиток голоси дітей (у разі, якщо вони не займаються в спеціалізованих навчальних закладах) не звертався ніякої уваги. Найчастіше голосу, багаті від природи, нещадно експлуатуються без дотримання будь-яких правил і норм охорони. Звичайно, робиться це не навмисно, а через відсутність теоретичних знань про захист голосу і необізнаності про можливі наслідки. Для педагога питання захисту голосу учнів повинен бути першорядним. Недостатньо просто навчити учня володіти своїм голосом. Необхідно навчити його берегти і захищати свій голосовий апарат від небезпек неправильної експлуатації, від негативних впливів і професійних порушень [32].
Зрозуміло, для того, щоб навчати інших, вчитель повинен сам володіти прийомами вокальної майстерності, бути професіоналом.
Приступаючи до роботи, важливо знати, які навички та вміння потрібні учням на перших же заняттях. Для цього потрібно, зрозуміло, мати уявлення про минуле музично-виконавському досвіді дитини, а саме: які навички треба тільки відновити (порівняно рідкісний випадок, оскільки на вокальні заняття діти приходять, як правило, без всякої музичної підготовки, однак дуже хочуть співати і виступати на сцені), а які відпрацьовувати з самого початку. Зауважимо, що на перших порах не слід захоплюватися розширенням списку музичних навичок і вмінь. Краще менше, та краще - ось принцип, який на початковому етапі вокальних занять повністю себе виправдовує. Це ж відноситься і до підбору пісенн...