Модель Лейн і Дістефано
Розроблена Г. Лейн і Дж. Дістефано [9] модель визначення впливу національного на організаційну культуру будується на шести змінних, що визначаються як проблеми, з якими суспільство стикається протягом своєї історії. Антропологами встановлено, що різні суспільства по-різному справляються з цими проблемами. У моделі ці різні шляхи названі варіаціями в ціннісних орієнтаціях.
Шість змінних розглянутої моделі включають:
ставлення людини до природи;
орієнтацію в часі;
віру про природу людини;
орієнтацію на діяльність;
відносини між людьми;
орієнтацію в просторі.
Модель передбачає, що кожна із зазначених змінних і її національна варіація мають безпосередній зв'язок з тими чи іншими характеристиками і варіаціями їх стану в рамках організаційної культури, що переважає в даному суспільстві.
Модель Оучі
Широко відома сьогодні організація типу Z, описана У. Оучи, являє собою спробу показати, як з'єднання переваг двох достатньо різних культур (японської та американської) народжує ефективний варіант культури американської ділової організації.
Своє дослідження У. Оучи побудував на порівняльному аналізі семи змінних організаційної культури:
зобов'язання організації по відношенню до своїх членів;
оцінка виконання роботи;
планування кар'єри;
система контролю;
прийняття рішень;
рівень відповідальності;
інтерес до людини.
Тема 17. Розвиток управління в Росії
17.1 Управління в Росії до правління Петра I
Свій слід в історії управління залишили і російські вчені. Важливу роль у розвитку Російської системи державного управління середини 17 століття зіграв А.Л. Ордін-Нащокін (ок 1605 - 1680), виступаючи за активне втручання держави в економіку на мікро і макрорівні. Основною перешкодою розвитку промисловості Ордин-Нащокін вважав відсутність системи державного управління та обмеження підприємницької діяльності, якої необхідно надавати державну допомогу і представляти свободу діяльності. За допомогою даних заходів Ордін-Нащокін сподівався подолати економічну відсталість Росії.
Економічні реформи Петра I, зачепили практично всі сфери державної діяльності (промисловість, сільське господарство, фінансова політика, внутрішня і зовнішня торгівля, податкова система, будівництво, освіта тощо), сприяли виходу Росії з стану економічної відсталості. Петро I вважав законодавчу діяльність (видання указів, регламентів, інструкцій) найважливішим інструментом, необхідним для реалізації державних реформ. Сьогодні таку діяльність можна охарактеризувати - державним менеджментом.
Значний внесок у поліпшення управління економікою стани, виходячи з вирішальної ролі держави, в керівництві господарськими процесами вніс І.Т. Посошков (1652-1726). У 1724 р. він завершує головну працю свого життя «Книгу про бідність і багатство», в якій за допомогою державних законів і указів пропонував модернізувати державну систему у...
