Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Аналіз суспільних відносин, що складаються у сфері реалізації права на судовий захист стосовно аналізу місця і ролі суду в цьому механізмі

Реферат Аналіз суспільних відносин, що складаються у сфері реалізації права на судовий захист стосовно аналізу місця і ролі суду в цьому механізмі





йний зміст. Саме в зазначеному значенні в офіційному найменуванні розглянутого Пакту були використані англійське слово «civil» (зауважимо, не яка-небудь словоформа від «citizen») і французьке «civil» (а не «citoyen»).

Тому наявність подібного закріплення не викликає сумнівів у віднесенні права на судовий захист до конституційних.

Важливим і принциповим є питання про те, до якого типу належить розглядається право - до права людини (особистості) або праву громадянина. Досить велика кількість дослідників беззастережно відносять його до першої категорії. Теоретично це цілком обгрунтовано, однак на практиці, яку не можна не враховувати, в даному питанні, на наш погляд, проявляється певна двоїстість.

З одного боку, Конституційний Суд РФ сформулював чітку правову позицію про те, що право на судовий захист є особистим невідчужуваним правом кожної людини, незалежно від наявності у нього громадянства якоїсь держави. Відповідно, тим самим він відносить це право до права людини.

Однак, з іншого боку, і матеріальним (ст. 1 194 ГК РФ), і процесуальним законодавством (ч. 4 ст. 398 ЦПК РФ, ч. 4 ст. 254 АПК РФ) встановлено правило - Урядом РФ можуть бути встановлені відповідні обмеження (реторсии) щодо іноземних осіб тих іноземних держав, в судах яких допускаються такі ж обмеження майнових, особистих немайнових, процесуальних прав російських громадян.

Таким чином, право на судовий захист на території Росії, в її національних судах за загальним правилом виступає правом людини, однак допускається закріплена нормативно можливість певних обмежень прав іноземних громадян. Тим самим не виключається реалізація даного права в якості саме права громадянина.

Зазначена диференціація проявляється в реалізації розглянутого права на міжнародному (міждержавному) рівні.

Е.А. Торкунова відносить право на судовий захист в Європейському Суді з прав людини до права російських громадян (але не людини) (і при цьому теж относ?? т його до розряду конституційних). О.С. Чернишова, навпаки, розглядає це ж право в якості права саме особистості (але не висловлює якоїсь точки зору з питання про класифікаційної приналежності цього права).

На наш погляд, слід мати на увазі, що в міжнародному аспекті можливість прийняття міжнародним судом до свого провадження звернення людини може бути поставлена ??в залежність від участі конкретної держави у відповідному міждержавному договорі.

Так, громадянин РФ має право звернутися до Європейського Суду з прав людини, але тільки тому, що Росія ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод. Громадянин РФ не може звернутися, наприклад, в Міжамериканський суд з прав людини або Африканську комісію з прав людини і народів. Причина полягає в тому, що Росія не є учасником відповідно Американської конвенції про права людини 1969 року і Африканської хартії прав людини і народів 1981 Тобто тут право особи на судовий захист виступає як право громадянина.

Таким чином, на території певної держави право на судовий захист може визнаватися як за громадянином цієї держави, так і за людиною незалежно від його громадянства. На міжнародному рівні це право практично завжди виступає як права громадянина. Тому говорити про однозначне віднесення права особи на судовий захист в цілому (тобто в тому числі і на міжнародному рівні) до групи прав людини, а не громадянина навряд чи можливо.

Вважаємо також за необхідне поставити питання про те, до якого предмета відання належить правове регулювання даного права.

Згідно ст. 71 Конституції РФ до ведення РФ відносяться: регулювання і захист прав і свобод людини і громадянина (п. «В»); встановлення системи федеральних органів судової влади (п. «г») судоустрій, кримінально-, цивільно- та арбітражно-процесуальне законодавство (п. «о»).

У той же час відповідно до ст. 72 Конституції РФ до спільного ведення РФ і суб'єктів РФ ставляться: захист прав та свобод людини і громадянина (п. «Б»); кадри судових органів (п. «л»); встановлення загальних принципів організації системи органів державної влади (до яких відносяться і суди) (п. «н»).

Кожен з перерахованих предметів ведення (об'єктів правового регулювання) в тій чи іншій мірі безпосередньо зачіпає право на судовий захист, його реалізацію.

Тому видається, що право на судовий захист в цілому є предметом спільного ведення РФ і суб'єктів РФ, проте окремі його аспекти можуть бути предметом виключно федерального ведення.

На закінчення можна запропонувати наступні висновки.

. Право особи на судовий захист в силу свого міжгалузевого та багатоаспектного характеру може класифікуватися по ...


Назад | сторінка 7 з 26 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Судовий захист прав и свобод людини
  • Реферат на тему: Державний захист прав і свобод людини і громадянина в Російській Федерації ...
  • Реферат на тему: Політичні права громадянина в системі конституційних прав людини і громадян ...
  • Реферат на тему: Застосування Конвенції про захист прав людини та основних свобод у судах Ро ...
  • Реферат на тему: Судовий захист прав і свобод особистості