соціально-психологічними причинами, єдністю законів людського мислення, а по відношенню до прізвищ - подібними джерелами походження, які ведуть до прізвиськ.
Смислові власні імена відтворюються за різними моделями і зразкам:
. Конверсійні смислові антропоніми. Вхідні в цю групу особисті імена не мають жодних ономастических формантів. Це звичайні слова, перетворені на власні імена.
а) Подібної конверсії, що приводить до утворення смислових антропонімів, піддаються найчастіше іменники:
прості - Буян, Гімнаст, Грабежі, Удар, йолоп та інші;
складні - Губошлеп, Молокосос, дармоїди, Живоглот, Вітрогон та інші.
Перекладач піклується не тільки про функціонально-смисловий еквівалентності значущих імен відповідним іменам оригіналу, а й про деякої умовної фонетичної схожості придуманих імен з ономастикою мови оригіналу.
б) Дієслова наказового способу у 2-му особі однини також успішно освоїлися з роллю смислових особистих імен французьких героїв: потовчіть, прокоптить, підливати, Доїдай, наминати і мн. ін.
в) В якості значущих імен використовуються і інші частини мови:
короткі прикметники - боягузливий, патлатий, Смазлів, незграбний;
прислівники - Неспеша;
вигуки - Фі-фі, Пук.
. Змодельовані смислові антропоніми. У цю групу входять смислові особисті імена, утворені шляхом видозміни слів за допомогою різних формантів або яким-небудь іншим способом, а також імена, складені на основі словосполучень і фразеологізмів.
Звуковий сприйняття іноземної мови створює у свідомості іншомовних слухачів своєрідний фонетичний стереотип того чи іншого іноземної мови. Французька мова представляється багатьом російським складеної з великого числа носових голосних і палаталізованих приголосних і тому м'якою за звучанням, а, наприклад, англійська мова з характерними Задньоязикові звуками і своєрідним придихом здається нам гортанний і нечіткої за артикуляцією. Звичайно, такі стереотипи досить умовні і грунтуються на поверхневому уявленні про звуковому складі тієї чи іншої мови. Їх виникненню сприяють акцентуальние відтінки російської мови іноземців (іноземний акцент, як відомо, визначається структурними розбіжностями між відповідною п?? рій мов). У кожній мові існують певні традиції в передачі іноземного акценту в мові персонажів художніх творів. Так, в російській літературі німецький акцент нерідко зображується вживанням «і» замість «и», м'якого «ль» замість твердого «л», тобто показується заміщення німецькими фонемами російських фонем, відсутніх в німецькій мові. Таким чином, перекладач, відтворюючи смислове ім'я, керується і згаданим стереотипним уявленням про звуковому вигляді мови оригіналу, і традицією в передачі варваризмів. Отже, смислові імена власні переводяться. Але якби навіть це вважалося правилом, з нього були б важливі та істотні винятку. Адже і Дон Кіхот, і Санчо Панса - теж значущі антропоніми: Quijote -це, по-перше, «частина лицарських лат, що захищає стегна», по-друге, «круп коня», нарешті, «попона»; Panza - «черево, пузо». Однак ці імена транскрибованої, а не перекладені. Правила зовсім не указують якого б то не було шаблону і бездумного підходу до відтворення смислових імен. Спираючись на свої знання, інтуїцію та досвід, перекладач зобов'язаний визначити художню значимість названого «говорить» ім'ям персонажа, оцінити його літературну роль і функцію, жанрові та стильові особливості твору, традиції літератур оригіналу та перекладу, епоху створення першотвору і т. П., А іноді навіть місце цього персонажа в історії національної літератури. Чим вище ступінь художньої виразності і типізації персонажа, ніж важливіше його роль у вітчизняній літературі, чим більше ступінь загальними іменами, тим проблематичніше переклад і доцільніше транскрипція даного імені. Якщо смислове ім'я власне необхідно автору лише для характеристики соціального середовища, якщо їм висміюються якісь індивідуальні риси другорядного героя або названий персо¬наж гумористичного або сатиричного оповідання, то зазвичай воно перекладається. Коли мова йде про один з основних персонажів роману, перекладачеві доводиться серйозно роздумувати над дилемою: переводити або транскрибувати? Причому роздумувати доведеться не тільки про його ім'я, а й про долі імен інших персонажів, які опинилися в нерозривної художньої взаємозв'язку з головним героєм. Переклад смислових імен залишається творчим завданням не тільки при відтворенні внутрішньої форми імені в новому мовному оболонці, але і при виборі способу, прийому їх передачі в мові перекладу.
3. Аналіз перекладу антропонімів у романі Дж.Р.Р. Толкіна «Володар кілець»
. 1 Шляхи вивчення творчості Дж.Р...
