3.1 Комунікативні невдачі
Успішність мовного спілкування багато в чому визначається доданками прагматичного характеру. Успішність комунікації може бути визначена як досягнення мовцем стратегічної мети в умовах безконфліктного мовного взаємодії. Неуспішність, неефективність мовного спілкування призводить до явищ, який отримав назву комунікативного конфлікту, комунікативної невдачі і комунікативного дискомфорту [9]
Б.Ю. Городецький дає наступне визначення комунікативної невдачі: Комунікативна невдача в широкому сенсі - всяка комунікативна невдача, тобто будь-який випадок, коли за допомогою мовного дії не досягається його практична мета. Комунікативна невдача у вузькому сенсі: комунікативна невдача, при якій не досягнута не тільки практична мета, а й комунікативна мета raquo ;. Пізніше, розглядаючи діалог як чергування мовних творів, створюваних комунікантами, Б.Ю. Городецький визначає комунікативну невдачу як такий збій у спілкуванні, при якому мовні твори не виконують свого призначення. Спираючись на існуючі класифікації комунікативних невдач, Б.Ю. Городецький узагальнив основні принципи їх типології. На його думку, комунікативні невдачі по числу наслідків і джерел можуть бути простими і складними. З погляду наслідків виділені глобальні комунікативні невдачі, що припускають переривання спілкування і незадовільний результат, і приватні комунікативні невдачі, що передбачають відхилення від теми для подолання виниклої нерозуміння. Типологія на основі джерела передбачає облік тезауруса комунікантів і особливостей процесу спілкування (рівень вербалізації і розуміння). Виділено два види джерел: віддалені raquo ;, тобто неуважність комуніканта, упередженість, помисливість, незвичайність теми, і найближчі raquo ;, тобто порушення в рамках якого-небудь компонента комунікативного акту [2]
Одна з перших спроб типології комунікативних невдач у зарубіжному мовознавстві була зроблена Д. Остіном в рамках його філософської теорії мовних актів. Д. Остін називає комунікативну невдачу осічкою raquo ;. Осічки відбуваються у тому випадку, якщо мета комунікантами досягнуто. Крім осічки raquo ;, Д. Остін виділяє зловживання raquo ;, які відповідають перформативним невдачам raquo ;, тобто порушень умов успішності перформативного висловлювання, а, отже, і мовного акту. Розглядаючи умови успішності перформативного висловлювання, Д. Остін пропонує класифікацію комунікативних невдач, відносячи її до будь конвенціональним актам. [10]
Таким чином, існує різне розуміння терміна комунікативна невдача raquo ;. Проте основу його становить насамперед розуміння комунікативної невдачі як стану речей, при якому комуніканти не можуть реалізувати свої комунікативні очікування.
Специфіка міжкультурної комунікації найбільш явно проявляється при аналізі негативного матеріалу, тобто комунікативних невдач, які не тільки заважають спілкуванню, але і провокують міжкультурні конфлікти.
Причини комунікативних невдач можуть бути різні і обумовлені не тільки незнанням коду (мови), а й відсутністю позаКОДовою знань.
Типологія комунікативних невдач може бути різною. Так, можна їх класифікувати за ознакою хто винен - Автор або адресат, збій в монокультурною комунікації або в міжкультурної і т.д.
З лінгвістичної точки зору можна виділити три причини комунікативних невдач (КН):
) породжувані пристроєм мови (недостатнє володіння системою лексики, граматики, фонетики іноземної мови);
) породжувані індивідуальними відмінностями мовців (належать до різних культур, мовних співтовариств);
) породжувані прагматичними факторами (незнанням правил комунікації в різних ситуаціях спілкування, так звані дискурсивні невдачі). Це неприпустимо, наприклад, в діловому спілкуванні.
3.2 Причини комунікативних невдач у процесі ділового спілкування з іспанцями
Стикаючись з різноманітністю особливостей представників піренейської культури, ми відчуваємо специфіку мови, яка обумовлена ??не тільки його лексико-граматичним ладом, а й способами впливу на слухача, тобто мовним поведінкою, яке ускладнює завдання міжкультурного спілкування.
Своєрідність мовної поведінки неминуче призводить до неправильного розуміння не тільки того чи іншого слова або виразу, але й самого комуніканта. Англієць або американець не завжди досягають взаєморозуміння з іспанцями через їх схильності до перебільшень. У спілкуванні з англійцями виникає комунікативний розрив тільки тому, що не всякий може розрізнити відтінки їхнього гумору, іронії і тонкощі сенсу. Північні народи часто не розуміють романські нації, так ...
