в булат.
«Все куплю», - сказало злато;
«Все візьму», - сказав булат »[17].
Але на цьому Кібіров не зупиняється і в цьому ж вірші пише: «Боже мій, яка нудьга!», що є ремінісценцією пушкінської фрази з роману «Євгеній Онєгін»: «Але, боже мій, яка нудьга... ». Добре помітно, що фрази ідентичні поза контекстом, а контекст присвоює їм різний зміст. Отже, і в цьому вірші є приклади інтертекстуальності.
Перші два рядки вірша: «Як на річках вавилонських плакали жиди ...» [10], є ремінісценцією пропозиції: «При річках Вавилона, там ми сиділи і плакали ...» [4] - це 136 псалм з Псалтиря. В іншому збірці віршів Т. Кібіров знову зачіпає скорботу євреїв про загублену батьківщину: «На ріках вавилонських стогнемо».
Автор часто поміщає цитату, алюзію, ремінісценцію в абсолютному початку твору. Дані інтертекст означають, що автор дає читачеві підказку до нижченаведеному тексту, показує спосіб його прочитання. Також це може означати, що автор за допомогою цитат відсторонюється від описуваних почуттів, явищ, вказує нам на культурний контекст, в якому повинно бути сприйнято вірш.
Інколи Т. Кібіров ставить ремінісценцію, цитату в кінці - це для створення підтексту, «переміщення» особистих почуттів і переживань поета за межі світу даного твору - в культурний контекст.
Дуже цікаво розглянути вірш «Конспект» з точки зору даної дослідницької роботи.
«Беручи участь у бахтинском карнавалі,
я весь лайном вимазаний, я смішний,
втоплений в цьому морі розлитої,
утробі веселою поглинений ... »[10].
Дуже важливо відзначити, що М.М. Бахтіну, на праці якого ми спираємося, присвячений спеціальний журнал «Діалог. Карнавал. Хронотоп »(Вітебськ, з 1992 р), в цьому журналі друкували всі праці мислителя. Також про натяк на цей журнал і на дослідницькі роботи М.М. Бахтіна про «диалогизации», «поліфонії» говорять рядки з цього ж твору:
«Навіщо ж, голос мій монологічністю,
так рано ти зневірився волати,
солировать средь нечисті безособової,
на Диалог предвічний уповати? »
Це можна сказати «діагноз» Т. Кібірова самому собі, це заява про те, що ще «рано» говорити про «Діалозі», який має на увазі М.М. Бахтін, що на даному етапі своєї творчості його промову «монологічності».
інтертекст будуються не тільки на цитуванні віршованих творів, а й на прозі, зокрема, драмі: « lt; ... gt; Фірс призабутий скиглить ...» - відсилання до А.П. Чехову «Вишневий сад». У цьому ж «Романсі» є неповна алюзія на крилатий вислів - «були колись і ми рисаками», і ремінісценція на романс А.Н. Апухтина з тією ж назвою, що і іносказання. У романсі:
«Були колись і ви рисаками:
Пара гнідих, запряжених із зорею ... »[14].
ті ж слова ми спостерігаємо і у Кібірова:
«Були колись і ми ... ну адже були?!
Були, ще б не бути! lt; ... gt;
У ранок туманне, в шлях самотній
старих гнідих запрягай »
Вірш «20 років потому» є пародією на пушкінське «До ***»:
«Ге?? ий чистої краси ...
Вавилонська блудниця ...
Мені знову з'явилася ти -
перси, очи, сідниці! »[10].
Термін «пародія» означає твір, що має на меті створити комічний ефект (правда в нашому випадку - трагічний), використовуючи унікальні риси вже відомого твору, у спеціально зміненій формі. У А.С. Пушкіна «геній чистої краси» - «швидкоплинне бачення», у Т. Кібірова - «вавилонська блудниця», в обох віршах простежується хронотоп. Порівняємо:
«Йшли роки. Бур порив бунтівний
Розсіяв колишні мрії,
І я забув твій голос ніжний,
Твої небесні риси »[17].
і
«в обрамленні цих років,
між гуртожитком і казармою,
дурний, змащений портрет
засвітився променисто »[10].
Для Пушкіна це «чудное мить», «пробудження», для Кібірова - це сувора дійсність, що не ховається за прекрасними епітетами та метафорами. Але навіть і тут ми бачимо лише тільки інтертекстуальність, оскільки автор не прагне розкрити, зрозуміти, ті фрази, які запозичив. Т. Кібіров інтерпретував рядки А.С. Пушкіна, що не відповівши йому.
