емантики;
доладно Говорити про неподільно лексічні основи, оскількі каламбур обґрунтований самє неоднозначністю между фонетики та змістом;
даже фразеологічні каламбури основном пов'язані зі звуковим качаном, а, зокрема, Важлива функцію в обіграванні фразеологічної єдності віконують мовні одиниці. Така умовність розповсюджується и на більш дробові поділі трьох «засідок»:
омонімічній каламбур часто поруч з тім и антонімічній, а ще Частіше НЕ розходу Із грою слів на багатозначності, «Коренєва гра" не может НЕ буті омонімічною (точніше - паронімічною) i так далі. [38]
Якщо не зважаті Рамус на схематічність та умовність така сістематізація доволі повно обгортає всі види та конфігурації каламбурів, можливо представіті їх у певній послідовності з урахуванням їхніх властівостей та позначіті певні возможности їхнього зображення, а в Майбутнього на даній базі можна буде розпочато и більш поглибленим дослідження каламбурові в перекладі.
У іншій класіфікації з подивимось стилістичних позіцій, значенні в тексті і (або) поза текстом віділімо подальші види каламбурів:
Пов язаний з контекстом стілістічній оборот або фігура мови, каламбур, як частина вузького контексту, Цілком покладів від последнего. З одного боці, це может полегшіті его переклад - пов язаність з Вузька контекстом вісвітлює значення, а з Іншого, створює іноді Важко переборні Перешкода у зв язку з мізерністю варіантів розв язання. Можливо і зв'язок з широким контекстом «ускладненого» каламбурові, відчутно утрудняє переклад позаконтекстної ілюзіямі, несподіванімі зміщеннямі значень. [37]
Самостійній твір, мініатюра, споріднена епіграмі, перекладається як закінчене ціле. Це розшірює возможности втілення, надаючі перекладачеві более ЗАСОБІВ, оскількі праворуч зводу не до власне перекладу, а до создания на Основі оригінального - нового, свого каламбуру.
каламбурної заголовок статті, фейлетони, замітки, гумористичний чи сатиричного оповідання перекладається Важко, так як в заголовку-каламбурі, по-перше, зібрано як у фокусі все ідейній Зміст твору, чітко вираженими задум автора и его нужно переказаті такоже чітко и дотепні, а під - одному, найчастіше обіграються фразеологічні єдності, Самі по Собі й достатньо Важко переказуються.
Каламбур у виде підпісу до карікатурі або малюнку перекладають з урахуванням змісту останніх - только передача взаємозумовленості между пензлем и пером может дати вірне решение. [37]
Основною стілістічною метою каламбуру - є комічній ефект чі сатиричністю вирази, зосередженій в уяві читача на тому або ІНШОМУ параграфі текстом - зобов'язана здобудуть стовідсоткове відображення и в перекладі; и в такому випадка перекладач винен Дотримуватись чіткіх правил відповідніх «комічного жанру» - від необразліво жарти до гострої іронії або їдкої сатири.
ЧАСТИНА ІІ: АНАЛІЗ ОБРАЗУ СИНА У Романі Ч. ДІККЕНСА «ДОМБІ І СИН» З БОКУ ЛІНГВІСТІЧНІХ особливую
. 1 Тема дитинства та сім ї в Романі Ч. Діккенса «Долбі и сін»
У Романі «Домбі и Сін» стиль Діккенса досягає Творчої зрілості. Це твір в рівній мірі характерізує и зрілість пісьменніцької майстерності, и зрілість західноєвропейського реалістічного романом XIX століття, в повній мірі асімілюваліся Вплив попередніх традіцій. Жоден Із дослідніків творчості Діккенса НЕ обійшов уваг цею роман. Его назівають новою віхою в художньому розвитку письменника, романом великою соціальною и загальнолюдської Ідеї. «Стверджується в Романі моральний ідеал поєднує в Собі РІСД СОЦІАЛЬНОГО и естетичного ідеалу письменника», - пише Н. П. Михальська.
У ПОВНЕ назві роману «Dealings with the Firm of Dombey and Son. Wholesale, Retail and for Exportation »прихована думка про могутностей и процвітаючій фірмі з очень широким полем ДІЯЛЬНОСТІ. Ім я ее власника - НЕ только его власне ім я, но и сімейна емблема декількох поколінь, де син - необхідна Умова безперервності: «This young gentleman has to accomplish a destiny». Сам Містер Домбі «піднявся, як піднявся до него его батьку ... від Сіна до Домбі ...» («Не had risen, as his father had before him, ... from Son to Dombey ...« v. L , p. 2). Ім'я Поль - традіційно для ее власніків. Так звали діда, так звуть батька, т?? до назв син.
Альо образ маленького Поля - Це не только емблема делового велічі. У ньом що сконцентровані поетична ідея дитинства як особливого внутрішнього світу. Поль - дивний дитина, Незвичайна в колі дітей, альо ВІН наділеній особливую артистизмом натури, «магією серця», кріхкістю НЕ только фізичної, а й внутрішньої. Тім гостріше ВІН відчуває будь Жорсткий дотик, но тім жвавіше, глибшому спріймає ніжність и красу. ВІН немов залучених до якоїсь...
