області.
Професійна правова культура представляє собою ступінь її розвитку у юристів. Вона формується в різних сферах правової діяльності в процесі виконання ними своїх посадових обов'язків. Правова культура постає в якості важливого компонента ефективності професійної діяльності юриста. Структурно-змістовно вона включає ряд елементів. До найбільш соціально значущим слід віднести наступні.
в– професійно-правове майстерність, всебічне і глибоке знання правових норм, специфіки їх практичної реалізації, якісний рівень правового мислення, оптимізацію професійної підготовки та ефективність використання спеціальних засобів;
в– грунтовність знань з різних, в тому числі і суміжних областям права, ступінь глибини політичного і економічного мислення в аналізі створених реалій у державі, кругозір у сфері специфічних проблем, певний рівень загальної правової культури;
в– моральні якості юриста, професійну бездоганність,
в– службову дисциплінованість, сумлінність і чесність;
в– соціально-політичну і громадянську відповідальність за забезпечення прав і свобод громадян, які виступають не тільки як особистісні цінності,
в– 'но і загальнонародні інтереси.
У цілому правова культура, при такому підході, являє собою інтегральне явище, що характеризує сутність правового стану індивіда та суспільства. У цьому сенсі вона не представляє лише суму правових знань, а перш за все виступає через високий рівень внутрішніх переконань особистості, юридично обгрунтований і достатній професіоналізм. Разом з тим, правова культура є також і реальна здатність суб'єкта забезпечити і втілити в діяльність загальногромадянські юридичні ідеали.
Реальний рівень правової культури, її якості та особливості відображаються в основних елементах правозахисної системи, представленої судом, прокуратурою, міліцією і т.д. Вони пронизують саме право і правові відносини, законність і правопорядок, законодавчу і правозастосовчу діяльність. У своєму поступальному розвитку професійна правова культура співвідноситься з динамікою цивілізованого процесу, тісно взаємодіє з іншими областями (Видами) загальнолюдської культури. Для юриста, його професійної діяльності, особливо важлива взаємозв'язок правової і моральної культури, що сприяє оптимізації та ефективності його професійної діяльності.
На закінчення відзначимо, що, виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що в реальному житті вони тісно взаємопов'язані: правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура товариства не існує поза правовою культури його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних гуртів.
3. Російська правова культура на сучасному етапі
Становлення правової культури нашого суспільства в сучасних умовах являє собою досить строкату картину. Дійсність така, що не проходить і дня, коли засоби масової інформації не вказали б на правовий нігілізм, юридичний бєспрєдєл і правове безкультур'я, процвітаючі в суспільстві. Разом з тим, вже можна виділити деякі позитивні моменти.
І.Д. Неважжай, зазначає, що російське правосвідомість, особливо це стосується так званого народного або масового правосвідомості, є, з одного боку, нерозвиненим порівняно із західними цивілізаціями, а з іншого - характеризується як розташоване на полюсах нігілізму або ідеалізму в оцінці ролі і статусу права. [25] Формами деформації правосвідомості росіян на сучасному етапі виступають:
перше, правовий нігілізм - В«певна форма суспільної стану, що відображає політичні та національно-історичні особливості суспільства. Ступінь правового нігілізму є свого роду показником здоров'я суспільства і держави, в яких він проявляється В»[26].
У цьому зв'язку, правовий нігілізм розглядається не тільки як правова категорія, але і як соціально-психологічне явище, яке виникає в результаті оцінки права або окремих його норм людьми, соціальними групами або навіть усім суспільством. Зазначимо, що у правовій ідеології він знаходить відображення в ідеях і течіях, у правовій психології - в різних установках, стереотипах, невірі в правові ідеали, в юридичній практиці характеризується різними аномаліями правової поведінки або ж взагалі правової пасивністю [27].
Правовий нігілізм має свої форми вираження:
1) прямі умисні порушення чинних законів та інших
нормативно-правових актів;
2) видання суперечливих чи навіть взаємовиключних правових
актів, які як би нейтралізують один одного чи не діють;
3) підміну законності політичної або ідеологічною
доцільністю;
4) конфронтацію представницьких і виконавчих структур
влади на всіх рівнях;
5) порушення прав людини, особливо таких, як: право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку. [28]
М.Б. Смоленський зазн...