в РГБ-НМ, а в пошуково-ударному - 24 РГБ-НМ та одну торпеду АТ-1. У ударному варіанті він озброювався трьома торпедами того ж типу. У пошуково-прицільну систему комплексу входила також магнітометричних апаратура АПМ-60. АПЛК Бе-12 за один виліт, залежно від варіанту бойового навантаження, був здатний обстежити площа акваторії (постановкою "поля" радіогідроакустичних буїв) 5000-6000км2, або здійснювати пошук на протичовновому рубежі з бар'єру буїв протяжністю 120-140км, або стежити за виявленої ПЛ із середнім часом 2-3ч і навести корабельну пошуково-ударну групу (КПУГ), передавши їй контакт з виявленою метою; вразити підводний човен однієї-трьома торпедами.
Першим АПЛК спеціальної споруди для боротьби з пларб, озброєних балістичними ракетами типу "Поларіс", став Іл-38, створений в 1962р. під керівництвом авіаконструктора С.В.Ільюшина.
АПЛК Іл-38 мав автоматизовану пошуково-прицільну систему "Беркут", функціонально пов'язану з автопілотом, бортовий РЛС, самольотно-індикаторним пристроєм, контролюючим роботу РГБ. Цей комплекс мав злітна вес66т, діапазон швидкостей від 350 до 650км/ч; дальність польоту складала 7000км, тривалість польоту - 12год. Його тактичний радіус при часі патрулювання в районі 4часов дорівнював 2000км.
Пошуково-прицільна система забезпечувала комплексне застосування РДБ трьох типів: пасивного ненаправленного дії, пасивного спрямованої дії і пасивно-активної дії. Завдяки цьому екіпаж літака отримав можливість визначати не тільки зону знаходження ПЛ, виявленої буєм, а й напрям на неї і її місце з необхідною точністю. Комплект першого типу складався з 24 фіксованих за частотою РДБ, другого типу - з 10 і третього - з 4-х буїв. АПЛК Іл-38 у пошуково-ударному варіанті брав на борт 124 РГБ-I, 10 РДБ-II, 4 РГБ-III і 2 торпеди АТ-2. Торпеда АТ-2 мала швидкість ходу 40уз, систему самонаведення до 1000м, а також високу надійність дії і завадостійкість.
АПЛК Іл-38 був здатний обстежити площа акваторії 10-12тис.км2 здійснювати пошук на протичовновому рубежі протяжністю 140км або стеження за ПЛ в протягом 5-6ч, навести корабельну пошуково-ударну групу (КПУГ) і передати їй контакт з ПЛ, вразити ПЛ торпедами з високою ймовірністю.
Із збільшенням дальності польоту балістичних ракет, встановлених на атомних ПЛ, до 3700-4600км в 1970р. на озброєння ПЛА був прийнятий АПЛК Ту-142, розроблений в КБ під керівництвом А.Н.Туполева. Протичовнове озброєння Ту-142 було аналогічно АПЛК Іл-38. Ту-142 мав злітна вага 182т, бойове навантаження становила 9000кг, дальність польоту-12тис.км, тривалість польоту - 14ч, а тактичний радіус при часі патрулювання 4ч становив 4000км.
АПЛК Ту-142 значно підвищив роль ПЛА ВМФ у вирішенні завдань пошуку, стеження і знищення пларб у віддалених районах океанських театрів воєнних дій. У пошуково-ударному варіанті Ту-142 був здатний обстежити площа акваторії в 12-16тис.км або здійснювати безперервне стеження за виявленої ПЛ протягом 6-8год і уразити ці...