ь до міфологічної моделі світу, оскільки розгорнуто між його символічним центром (рідним містом героя у Німеччині) і крайньої периферією. p align="justify"> Центром простору еміграції стає в романі рідне місто Штайнера. Саме від нього герой веде відлік просторових координат. У міфологічних і похідних від них просторових моделях символічний центр світу - це найбільш позитивно маркований ділянка простору, В«земний еквівалент точки небесного обертанняВ», який може бути представлений храмом, Будинком або містом з мікрокосмічну статусом Будинки. Місто ж Штайнера стає самої негативно забарвленої точкою емігрантського простору, причому ці конотації закріплені і за самим містом, і за кожним елементом міського простору окремо: В«Раптово перед ним лежав місто. <...> Він бачив вулиці, він бачив небезпеку, невидиму, мовчазну небезпека, яка чекала його на кожному розі, у воротах кожного будинку, в кожному обличчі В»[Remarque 1956: 304. Тут і далі переклад всіх цитованих фрагментів тексту мій. - О.П.]. Місто в сприйнятті героя не відповідає інваріанта міста-Будинки, але продовжує займати в його картині світу центральне положення: все інше простір еміграції розгортається саме стосовно міста і співвідноситься з ним як з найнебезпечнішою точкою. p align="justify"> Крайньою периферією простору еміграції в романі В«Возлюби ближнього свогоВ» є Париж, який найбільш опозиційний Третина-йому Рейху. Один з емігрантів, Марілу, розповідає: В«Мій хлопчик, Австрія, Чехословаччина, Швейцарія - все це маневрена війна емігрантів, але Париж - це позиційна війна. Передня лінія окопів. Сюди докотилися всі хвилі еміграції. <...> Париж для всіх нас - остання надія і остання доля В». У всій Європі саме Париж виявляється тим місцем, де поліція найменш інтенсивно переслідує емігрантів, а шанси на порятунок найбільш високі: В« міцний тут поліція? - Досить недбала. Потрібно бути обережним, звичайно, але поліція тут далеко не така прониклива, як у Швейцарії В». Багатьом живе в Парижі емігрантам вдається отримати і згодом продовжити розрішення на проживання (Aufenthaltserlaubnis), а деяким навіть дозвіл на роботу (Arbeitserlaubnis). Все це підтримує виключно позитивний статус Парижа в просторі еміграції. Емігрантам Людвігу Керну і Рут Холланд вдається відчувати себе там у відносній безпеці: В«Вони сподівалися на наступний день і почували себе захищеними. У цьому місті, який прийняв всіх емігрантів сторіччя, віяв дух терпимості, в ньому можна було голодувати, але людина піддавався там переслідуванням лише в тій мірі, в якій це було необхідно-і вже це значило для них дуже багато В». Опозиційність Парижа по відношенню до Німеччини настільки сильна, що Рут заявляє: В«І я вже не знаю, де знаходиться НімеччинаВ».
Наявність в сюжеті роману В«Возлюби ближнього свогоВ» В«катарсическогоВ» елемента-прямий наслідок наявності в його худож...