аренне темпаСћ развіцця ми назіраем и Сћ інших навука. Так, наприклад, характаризуючи развіцце біялогіі, Альбін М. Веппберг (ЗША) адзначаСћ, што "за апошняе дзесяцігоддзе ми даведаліся асноСћния працеси жиццядзейнасці - зростанню, сінтезе бялкоСћ, размнаженні больш, чим гета було Зроблено за Сћсю папяреднюю гісторию". У іншої палового XX стагоддзя Сћ сілу якаючи адбилася НТР и развіцця, прішвідчуеться, НТП чалавецтва атримала яшче больш ведаСћ, чим за Сћсе папяредняе годину. p align="justify"> Айчинни вучони праф. А.І. Половнікін Сћ палею кнізе "Закони Будовий и развіцця технікі" распачаСћ СПРОБА сістемнага виклад и абагульненні Сћ виглядзе законаСћ технікі, назапашаних и розрізнених Сћ різни навука шматлікіх звесткі и факти. Плиг гетим закони технікі вивучаюцца и фармулююцца па аналогіі з законамі природи І з улікам існуючих у природазнаСћстве патрабаванняСћ. br/>
2. Навуковае напрамак у развіцці технікі
2.1 Механіка и термадинаміка
Калі механіка канца XVII - збольшага XVIII ст.
Нови напрамак у теориі механізмаСћ ствариСћ вибітни рускі математик и механік Пафнутій Львовіч Чебишев (1821-1894) палею працай "Теория механізмаСћ, вядомих пад назвавши паралелаграма", Чобіт зацікавіСћся механізмамі, якія забяспечваюць перадачу руху, и асабліва паралелаграма Уатта. Чебишев вирашаСћ гетия Завданням аналітичним шляхам
Механізми и Метад сінтезу Чебишева, аднако, що не згулялі вялікай роли Сћ знос годину и толькі Сћ XX стагоддзі даследаванні Чебишева вялікі СћплиСћ на развіцце теориі механізмаСћ и Машинние.
У вобласці гідрамеханіка, Аснова якой билі закладзени Сћ XVIII ст. працамі Е.. Ейлера и Д. Бярнулі, у гетую епоху Сћзнікае нова важлива вобласць - гідрамеханіка вязкай вадкасці. Яна распрацоСћваецца Сћ Першай палового XIX ст. у Працюю С. пуансона, Л. Нав'є, Дж. Стокса, Навьє Сћ 1822р. упершиню привеСћ СћраСћненні руху нестисливої вЂ‹вЂ‹вязкай вадкасці. У гетим жа кірунку працаваСћ и англійская фізік и механік Дж. сцеку. Яго СћраСћненні руху вязкай вадкасці, вядомае пад назвавши СћраСћненні Навьє - Стокса, було важливим етапам у развіцці гідрамеханіка. Працюю гетих навукоСћцаСћ згулялі далейшим важливу ролю для развіцця машинабудавання Вялікае значенне для далейшага развіцця гідрамеханіка мелі даследаванні ангельського фізіка Кельвіна Томсана (1824-1907) и нямецкага природазнаСћца Германа Гельмгольца (1821 - 1894). Томсан и Гельмгольца паклалі пачатак распрацоСћци теориі віхравога руху. Томсан усталяваСћ важливу теарему аб захаванні циркуляциі Сћ ідеальнай вадкасці, Гельмгольца; Сћ 1858 заклаСћ падмурак теориі віхравога руху вадкасці, што травні найважнае значенне для развіцця гідрадинамікі я аерадинамікі Сћ XX ст. радиетехнікі, технічнай акустикі
У канц XIX и пачатку XX ст. атримліваюць палі далейшае развіцце як агульния раздзели механікі - динаміка цв...