й розвиток з введення в 1722 р. Петром I знаменитої В«Табелі про рангиВ». Принципи цього документа зосереджувалася на спробах підвищити традиційно низьку ефективність державного апарату, подолати апатію чиновництва і крайню повільність обертання бюрократичних коліс . Спробу раціоналізувати систему державної служби робив на початку 19 ст. М. Сперанський. Його план, зокрема, пропонував зламати систему вислуги років, закладену в В«Табель про рангиВ», і ввести освіту і професійні якості чиновника як критерії його професійного зростання.
Хоча в період соціалістичного будівництва в нашій країні робилася спроба впровадження в діяльність державного апарату ідей наукового менеджменту, і навіть був створений ряд науково-дослідних інститутів і лабораторій, які займалися вивченням наукової організації праці та управління, належного розвитку вона не отримала у зв'язку з переходом країни на тоталітарний режим управління. p align="justify"> Сьогодні не існує єдиної точки зору на предмет теорії державного управління в політичних колах. До того ж, досягнення світової суспільної думки в галузі теорії державного управління у нас до цих пір ще мало вивчені, а тому вельми актуальною є задача дослідження та узагальнення досвіду розвитку світової науки державного управління. p align="justify"> Згідно Російському Федерального закону В«Про основи державної служби Російської ФедераціїВ» від 31 липня 1995 р., під державною службою розуміється професійна діяльність щодо забезпечення повноважень державних органів. До державної служби стосується виконання посадових обов'язків особами, що заміщають державні посади категорій В«БВ» і В«ВВ» (ст. 2). У Коментарях до Федерального закону наголошується, що в якості ведучого ознаки поняття В«державна службаВ» виділяється професійна діяльність, здійснювана на основі спеціальних знань і навичок, яка означає безперервне і компетентне забезпечення повноважень державних органів особами, які перебувають на державних посадах. У різного роду виданнях, присвячених проблемам державного управління, теорії та організації державної служби, названі положення доповнюються і конкретизуються. Зокрема, зазначається, що державна служба - це сукупність правових, соціальних і організаційних норм, правил, стандартів, традицій з реалізації Конституції і законів держави, здійснення цілей і функцій держави. p align="justify"> Окреслені позиції в розумінні сутнісних характеристик державної служби загалом і в цілому збігаються з зарубіжним законодавством і підходами західних фахівців. У той же час є й істотні відмінності, які необхідно мати на увазі. Головне з них полягає в тому, що на Заході (наприклад, у США) публічна служба розуміється як у широкому сенсі слова - професійна діяльність будь-якого роду осіб, праця яких оплачується з бюджетних коштів, будь то федерального, регіонального або місцевого рівня (включаючи лікарів, вчителів, поштових службовці...