Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Особливості соціальної адаптації дітей після розлучення батьків

Реферат Особливості соціальної адаптації дітей після розлучення батьків





едовища адаптація визначається цілями діяльності, соціальними нормами, способами їх досягнення і санкціями за відхилення від цих норм; з боку особистості адаптація залежить, насамперед, від сприйняття та оцінки цих цілей, норм і санкцій і проявляється в формуються особливостях Я-концепції. (Філософський енциклопедичний словник, 1989). Під успішної адаптацією при цьому розуміється оптимальне поєднання адаптивної і адаптирующей діяльності, що варіюється залежно від конкретної ситуації.

Концепція психологічної адаптації по-різному вибудовується представниками різних психологічних напрямків. У традиційному психоаналізі розуміння адаптації спирається на уявлення 3.Фрейда про структуру психічної сфери особистості. Центральне місце займає тут ідея про захисні механізми, які роблять можливим як конструктивне пристосування (наприклад, за допомогою сублімації), так і рівновагу патологічного характеру (в результаті витіснення, проекції і т. П.).

Згідно з концепцією розвитку «Я» А.Фрейд, в підлітковому віці посилюється набір інстинктивних імпульсів і, одночасно, більшою мірою розвиваються сили, спрямовані на управління цими імпульсами. Відома міра неспокою і конфліктів з погляду даної моделі - норма. Непокірність, зухвала поведінка підлітків розглядається як ознака дорослішання і усвідомлення своєї особистості. Однак надлишок конфліктних ситуацій вказує на незадовільний подолання труднощів і небезпека регресії, так само як і їх повна відсутність [19; с.175].

Процес психологічної адаптації в неофройдизмі починається з усвідомлення пред'являються життям вимог, яку мотивує пізнавальні, моральні та соціальні вчинки, що лежать в основі адекватної реакції у відповідь. Тобто процес психологічної адаптації виникає, коли підліток стикається з ситуацією, що пред'являє такі вимоги, для яких його життєвий досвід занадто малий, але він здатний їх подолати. Якщо ж нові вимоги непосильні для підлітка, то його адаптивна реакція може прийняти форму захисту.

З погляду інтеракціонізму, всі різновиди адаптації обумовлені як внутріпсихічних, так і середовищні фактори. Згідно Л.Філіпсу, адаптованість виражається двома типами відповідей на впливи середовища. По-перше, це комформность прийняття та ефективну відповідь на ті соціальні очікування, з якими зустрічається кожна людина у відповідності зі своєю статтю і віком. По-друге, у більш специфічному сенсі, адаптація означає гнучкість і ефективність при зустрічі з новими і потенційно небезпечними умовами, а також здатність надавати подіям бажане для себе напрямок [5; с.877]. Особистість, яка здійснює переважно таку форму адаптації, не йде від проблемних ситуацій, а використовує їх для самореалізації.

Проблему адаптації до умов життя по-своєму інтерпретують і представники гуманістичної психології (К.Роджерс, Р. Мей, Дж.Бьюджентал та ін.). Для них виникають у житті людини проблеми і протиріччі є, умовою росту і розвитку. Суть адаптації з такої точки зору полягає в активному відстоюванні себе, своїх цінностей та інтересів, конструктивному вирішенні протиріч із зовнішнім світом, пошуку й усвідомленому виборі нових ефективних рішень при збереженні вірності собі, своєї ідентичності [17; с.87].

Отже, можна?? робити висновок, що адаптація не може бути зведена тільки лише до прийняття соціальних норм або самозбереження. Вона означає також гнучкість, відкритість і ефективність при зустрічі з новими умовами або зіткненні з проблемами, творчу реалізацію своїх цілей і цінностей і, з точки зору С.Т.Посоховой, може розглядатися як «механізм саморозкриття особистості» (С.Т.Посохова, 2001).

Таким чином, ми під соціально-психологічною адаптацією розуміємо таке спрямована зміна (самозміна) взаємодії особистості («Я») з середовищем, яке характеризується:

1. Усвідомленням необхідності для особистості поступових змін у відносинах із середовищем через оволодіння новими способами поведінки (життєдіяльності).

. Пристосуванням, яке розглядається як процес, і як результат діяльності особистості у ставленні до мінливих умов соціального середовища. Становлення нових пристосувальних «механізмів» орієнтоване на гармонізацію взаємодії особистості з середовищем.

Чітких критеріїв адаптованого стану особистості, її соціально-психічної адаптованості як стану динамічної взаємодії з середовищем досі не виділено. Кожен процес подолання проблемних ситуацій можна вважати процесом соціально-психічної адаптації особистості, в ході якого вона використовує придбані на попередніх етапах свого розвитку та соціалізації навички та механізми поведінки або відкриває нові способи поведінки і вирішення завдань. Адаптивні механізми особистості з успіхом виконують свої функції, якщо призводять до її адаптованості в соціальній ситуації або середовищі [9; с.5].

...


Назад | сторінка 7 з 20 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Емпіричне дослідження взаємозв'язку адиктивної поведінки та соціально-п ...
  • Реферат на тему: Прийоми адаптації особистості до іншої культурної середовищі
  • Реферат на тему: Ціннісні освіти особистості похилого віку як фактор соціальної адаптації
  • Реферат на тему: Застосування методу моделювання проблемних ситуацій у процесі соціальної ад ...
  • Реферат на тему: Особливості соціально-психологічної адаптації дітей з особливостями психофі ...