о і плідно науку і мистецтво найвищого рівня. Тому таким вагомим став тодішній вітчизняний доробок і такий значний його внесок у світову культуру.
64. Політика українізації. ее суть та значення для розвітку культурного процосу в Україні
У 1923 р. на XII з'їзді партії її керівництво поклало початок політиці коренізації. Воно закликало спільними зусиллями добитися, щоб у партію та державний апарат ішли неросійські, щоб службовці вивчали і користувалися місцевими мовами, щоб держава підтримувала культурний і соціальний розвиток інших народів. Український різновид цієї політики називався українізацією. Перш ніж братися за українізацію, належало провести зміни в партійному керівництві України. Це керівництво в основному складалося з присланих з Москви радянських чиновників або, місцевих євреїв. Так, один з вищих чиновників української компартії росіянин Дмитро Лебідь навіть не намагався приховати неприязнь до української мови, звичаїв, до українізації взагалі. Він відстоював так звану « теорію боротьби двох культур », з якої випливало, що оскільки російська культура України пов'язана з прогресивним пролетаріатом і містом, у той час як культура українська - з відсталим селянством і селом, то російська культура рано чи пізно переможе, і обов'язок комуністів полягає в тому, щоб підтримати цей « природний процес ». Хоча ідеї цього діяча поділялися багатьма його воєначальників у Москві, їх вважали передчасними, тому його і ряд інших видатних партійних чиновників - неукраїнців відкликали. На їхні посади призначили таких лояльних і дисциплінованих представників Москви, як Лазар Каганович «(український єврей, який очолив партапарату України і був готовий проводити лінію партії на українізацію), або українського, щиро бажали успіху українізації. До останніх належали Влас Чубар, що замістив Раковського на посаді голови українського радянського уряду, колишній боротьбист Олександр Шумський, що очолив відділ агітації та пропаганди, і всюдисущий старий більшовик Микола Скрипник, що став комісаром юстиції. Перші заходи українізації мали на меті розширити вживання української мови, особливо в партії та уряді .. в 1925 р. чиновникам наказали користуватися українською мовою в усьому урядовому листуванні та публікаціях. А в 1927 р. Каганович оголосив, що все партійне діловодство вестиметься українською мовою. Незважаючи на відсутність помітного ентузіазму серед численних неукраїнських членів уряду й партії нова політика дала вражаючі результати. Якщо в 1922 р. українською мовою велося менш 20% урядових справ, то в 1927 р. - вже 70%. Разом зросла кількість українському в урядових установах. Однак, отримавши більшість, української переважно зосереджені на нижчих щаблях урядово-партійної ієрархії. Кампанія українізації охопила всі сфери життя Радянської України. Найбільший вплив вона справила на освіту. на відміну від царського режиму Ради приділяли велику увагу шкільництву, і їхні досягнення в цій галузі вражають. Така зацікавленість пояснюється кількома факторами: з ідеологічної точки зору, щоб слугувати зразком нового ладу, радянське суспільство мало бути освіченим, більш того, освічене населення збільшувало виробничий потенціал і міць держави, і нарешті, освіта предоставлялісь прекрасні можливості прищеплювати новим поколінням радянські цінності. Найбільш вражаючих успіхів досягли Ради в ліквідації неписьменності. під час революції грамотними були близько 40% міського насе...
