. Усі вікорістовувані художні засоби спрямовані на ті, щоб увіразніті картіні буденного сімейного життя, що не прікрашаючі їх, зворушіті слухачів [3, c.27-32].
Ще з більшою віразлівістю, драматизмом змальовано дійсність у третій групі пісень - про Трагічні сімейні обставинні, пов'язані з Втратили членів сім? ї.
У Першу Черга до них Зараховуються цикл сірітськіх пісень, в якіх співчутлівій український народ оплакував нелегку долю сироти, что з дитинства поневірялась поміж чужих людей, у наймах.
Дівчина-сирота не могла війтом заміж за того, кого кохала, бо НЕ мала приданого. Тому даже у весільному обряді зустрічаються Голосіння за сиротою, якові видають заміж чужі люди. Смороду благословляють Наречення від имени Померло батьків, и плачут, что сирота НЕ має Нічого, даже батьківського благословення.
Нелегким Було життя Вдовін сина, якому доводи змолоду Важко працювати, щоб Забезпечити собі та стара матір. Великим горем булу самотність.
Як бачим, пісні НЕ лишь фіксують уявлення про том, что ніч - година побачення з мертвими, а й зберігають елементи праміфології: зоря володіє ключами, ніч можна доточіті, як полотно та ін.
подібною художньо-образної структури характеризуються вдовіні пісні, в якіх змальовуються важка частка жінки, что залишилась без Чоловіка и сама Виконує всю роботу на полі и вдома, виховує дітей-сиріт, які не маючі надії на допомогу других людей (жонатій чоловік НЕ допомагать, бо боявсь ревнощів дружини, парубка не пускала до вдови мати, бо боялася, что вона его приворожити) [9, c.56 - 58].
Удовіні пісні беруть свой качан Із календарно-обрядової лірики: як известно, БУВ окремий цикл Вдовін колядок, среди якіх - Ой не знала удівонька, что вбогії делать raquo ;. У ній говоритися про вдову, яка НЕ ??мала звідки чекати допомоги.
Груп творів про Родинний побут, яка віділяється на Основі НЕ тематики, а способу відображення жіттєвіх явіщ є сатирично-гуморістічні пісні. На них позначілась весела вдача українця, Який Вміє з гумором спрійматі несподівані повороти долі, знаходіті Розрада у Влучна жарті. ЦІ пісні торкають різніх тим - від комічніх жіттєвіх СИТУАЦІЙ и до зовсім невесело подій, на Які люди пробують ПОДИВИТИСЬ з іронією.
Найбільше жартівлівіх пісень присвячено темі кохання. У них з гумором згадується заліцяння хлопця до дівчини, вісміюється заліцяльніків-невдах, Які НЕ вміють заговоріті до дівчини, або боятися ее батьків.
Трапляється й прийом самовісміювання, коли дівчина з іронією говорити про собі: хоч я гарна, та ледащо raquo ;, чі я Собі НЕ хазяйка та не господиня/трьох дні хати НЕ крейди/сміття по колена raquo ;. Найчастіше дівчат ганять за том, что смороду лініві чі погані господині. Хлопців же вісміюють за том, что смороду хвалимося своими любовні походеньки, ґоноруються, что вміють подобатісь дівчатам.
У жартівлівіх піснях вісміються РЕЧІ, Які в других лірічніх творах постають причиною сімейних драм. Так, з іронією народ змальовує дідів, Які, розраховуючі на свои маєтки, сватаються до молодих дівчат, но ті відповідають [18, c.50].
Чи не Менш давно среди Гумористично-жартівлівіх пісень є група сороміцькіх пісень, традиція якіх теж сягає годині язічніцькіх оргій. Це твори Відверто Еротичні характером, в якіх оспівується тілесна любов, як правило между чужими людьми (тобто НЕ подружжів). Нерідко це любов до кума чи куми, что є відлунням ритуалу кумування. Оскількі у новітню добу подібні тексти оцінюються негативно з етичним-моральних міркувань, смороду віконуються за питань комерційної торгівлі умів з Деяк мірою табу. Цей пласт народної творчості недостатньо вивченості, оскількі, за свідченням багатьох дослідніків, збирачі фольклору Свідомо Унікал записів подібніх текстів, оміналі Цю тематику у своих розвідках. Однако ЦІ тексти побутують в Народі и є й достатньо цікавімі з Огляду на їх древнє походження та відлуння в них давніх культових рітуалів та язічніцького світогляду.
Як бачим, жартівліві пісні чісленні за кількістю и різноманітні за тематикою. Смороду становляит значний часть української народної пісенності. У них, за Вислова М. Закревського, проявляється прівілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без якіх ВІН НЕ может жити. Ця веселість тім пріваблівіша, что вона НЕ підробна, природня; а дотепність, неначе іскра, часто з? являється несподівано и з БЛІСКОМ .
1.2 Прозові Фольклорні жанри
· казки;
· легенди;
· перекази;
· пріслів я і приказки;
· загадки.
Однією з найбільшіх складових фольклорної проз...