и і в області управління та обслуговування житлового господарства. Головним тут є передача органам місцевого самоврядування повноважень держави, в тому числі і прав власності на житлові об'єкти.
Більшість питань житлових правовідносин, раніше належали до ведення держави, з початком ринкових реформ були передані суб'єктам федерації та органам місцевого самоврядування, однак недосконалість правового поля діяльності останнього негативно позначається на реалізації житлової політики, а тому потребує подальшого правотворчості щодо його усунення.
Прийняття закону Російської Федерації «Про приватизацію житлового фонду в Російській Федерації» поклало початок житловій реформі в країні. Найважливіші напрямки в області житлової реформи в Росії визначалися указами Президента Російської Федерації, Постановами Уряду Російської Федерації. За десятиліття були створені правові та організаційні засади житлової політики, визначено пріоритетні напрямки, відпрацьовані механізми її реалізації. [6]
Реформування житлової сфери є сьогодні по праву найважливішою складовою в соціальній політиці регіонів і федеральних структур.
У центрі державної соціальної політики у сфері житлових відносин стоїть людина, що взаємодіє з ринковим середовищем з приводу організації своєї життєдіяльності. Житлова сфера є найважливішим сектором економіки, від якого залежить загальне економічне благополуччя країни.
Успіх реформування житлової сфери залежить від ставлення до нього населення, насамперед, від визнання споживачами послуг відповідності цілей і завдань реформ їх власним інтересам. Активне залучення населення до вирішення завдань житлової сфери через заохочення організації самоврядних товариств мешканців, об'єднань власників житла, територіальних спільнот жителів, створення мешканцям сприятливих умов для здійснення ними вибору комунальних служб в районах і містах, дієвого контролю над роботою останніх, широкого розвитку житлового руху і т. д. створять необхідну суспільну підтримку об'єктивно назрілих перетворень в житлової сфери, які забезпечать успіх цього складного, одного з ключових для російських ринкових реформ, справи.
2. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ
. 1 Російський і зарубіжний досвід житлового фінансування
Соціально захищена людина повинен бути забезпечений, як мінімум, харчуванням, одягом і житлом. У світі, який ми створили, вирішення всіх трьох проблем пов'язано з видом трудової діяльності та рівнем оплати за працю. За рівнем одержуваного доходу за працю можна виділити три соціальні групи населення: з високим рівнем доходу, середнім рівнем доходу і низьким рівнем доходу. З трьох виділених соціальних проблем (харчування, одяг, житло) проблема житла вирішується найбільш складно, так як вимагає великих фінансових витрат. Особливо важко її рішення для соціальної групи з низьким рівнем доходу. У сьогоднішній Росії соціальна група з низьким рівнем доходу становить 55-60% населення країни, соціальна група із середнім доходом становить 30-35% населення країни і соціальна група з високим рівнем доходу становить 6 - 10% населення країни. Таким чином, проблема фінансування житла сьогодні актуальна для більшої частини населення країни. [13]
До переходу до ринкових відносин основними джерелами фінансування житла були державний бюджет, грошові кошти підприємства та кооперативні кошти. У ринкових умовах на зміну бюджетними коштами і коштами підприємства приходять комерційні відносини на ринку житла.
Країни з ринковою економікою накопичили певний досвід фінансування національних програм з фінансування житла. Основних схем фінансування або моделей фінансування житла сьогодні дві [14]:
депозитарна модель житлового фінансування;
модель іпотечного житлового фінансування.
Депозитарна модель житлового фінансування базується на залученні коштів самих громадян, які потребують придбання житла. Основна схема фінансування представлено на Малюнку 1. Ощадний банк накопичує грошові кошти одних громадян і видає на суму накопичених коштів кредити іншим громадянам. Повертаються кредити знову йдуть на рефінансування житла. За рахунок депозитних відсотків вкладник збільшує свій капітал. За рахунок виплати відсотків за користування кредитом та страхових внесків збільшується вартість житла, що купується.
Проведемо невеликий розрахунок. Громадянин планує самостійно купити житло за 200 тис. Руб. Його місячний дохід 5 тис. Руб. Якщо він буде відкладати 1 тис. На місяць на покупку житла (20% від доходу, 12 тис. Руб. На рік), то він зможе купити житло тільки через (200 тис.: 12 тис.=16,6 років) 17 років. Якщо громадянин скористається депозита...