а), місця дії - де (спати - спальня, читати - читальня, фарбувати - фарбувальна, роздягатися - роздягальня), залишку, відходу від дії - Що (рубати - об-руб-ок, пиляти - про-пив-к (і), гризти - о-гриз-ок).
В області отименних виробництва спостерігається інша картина. У іменників і прикметників немає таких розгалужених синтаксичних властивостей, які могли б лягти в основу створення на їх базі похідних. Тому від іменників, особливо конкретної семантики, створюються похідні, засновані на тих чи інших семантичних компонентах виробляє, таких, наприклад, як: натхненність/неживого, конкретність/абстрактність, розмірність, речовинність.
Однак і в сфері отименних словотворення створення похідних може спиратися на типові лексико-синтаксичні зв'язку провадить. Так, для слова пожежа характерна зв'язок з предикатом гасити, звідси: пожежник - 'хто (гасить) пожежа'. Аналогічно: барабанщик - 'хто (б'є) у барабан', піаніст - 'хто (Грає) на піаніно ': грибник-' хто (любить збирати) гриби 'і т. п. Таким чином, словообразввательное значення похідних може бути реалізацією валентностей дієслова-предиката, типового для даного імені: аптекар - 'Хто (працює) в аптеці' (суб'єкт названий за місцем дії), чайник - 'посудина, де (кип'ятять або заварюють) чай '. Таким чином, в основу семантики похідних лягають лексико-синтаксичні зв'язку імені.
На словотвірний потенціал слів різних частин мови впливають також наступні фактори: вжиткового, стилістична забарвлення, широта сполучуваності, зв'язок семантики слова з життям людини (прагматика). Можна відзначити, що словотворчий потенціал ширше:
1) у слів високоупотребітельних, ніж у слів маловживаних;
2) у слів нейтральних, ніж у слів стилістично забарвлених;
3) у слів, володіють широкою сполучуваністю, ніж у слів, що володіють обмеженою сполучуваністю;
4) у слів, що відносяться до цілеспрямованої діяльності людини, до сфер, важливим для життя людини, ніж у слів, що називають явища іншого роду.
Між особливостями реалізації словотвірного потенціалу слова (імені або дієслова) і тим, які семантичні прирощення характеризують його семантику, є певні зв'язки. Для відсубстантивних похідних характерно наступне. Дієслово - предикат словосполучення, який типовий для імені, але не знаходить прямого відображення в складі слова, і служить базою для семантики фразеологічних нарощення. Так, якщо склад слова пожежник показує нам, що це 'ім'я особи, пов'язаного якимось чином з пожежею ', то знання типових зв'язків цього імені (пожежа насамперед слід гасити) підказує нам, що іменник пожежник іменує людини, гасячого пожежі, але не влаштовує їх. У віддієслівних похідних джерела семантичної фразеологичности інші. Вони зазвичай грунтуються на іменному члені, В«захованомуВ» у базовому словосполученні і не увійшло до складу похідного. Візьмемо ряд віддієслівних іменників зі значенням діючої особи: складач - 'хто набирає (шрифт в друкарні) ', водій -' хто водить (громадський транспорт) ', регулювальник - 'хто регулює (вуличний рух)' і т. п.
Таким чином, різниця в способах реалізації словотвірного потенціалу імені і дієслова визначає і відмінність в тому, який характер мають фразеологічні нарощення віддієслівних і отименних похідних.
За межами словотворчих парадигм знаходяться слова, які виробляються з порушенням словотворчих закономірностей, що діють у мові. Такі слова називають окказіональнимі. Терміном В«окказіональнихВ» прийнято називати факти, що не відповідні загальноприйнятим мовним нормам (пор. лат. оссаsio - випадковість, фр. oссаsionnel - випадковий).
Окказіональние слова відрізняються тим, що при їх утворенні порушуються (зазвичай свідомо, в цілях експресивності) закони побудови відповідних загальномовних одиниць, норми мови. Окказіональние факти - це факти мови, а не факти мови. Окказіональние слова протистоять словами узуальним (від лат. usus - звичай, звичка). Окказіональние слова відрізняються від новоутворень мови (неологізмів) тим, що зберігають свою новизну, свіжість незалежно від реального часу їх створення. Філологія Державіна, Пушкіна та інших письменників минулого дихають новизною і зараз, хоча їм більше ста років, а молоді слова колгосп, ООН, РЕВ, ракетодром, телебачення, капрон зараз вже не сприймаються як неологізми.
Окказіональние явища зазвичай бувають індивідуальними нововведеннями, що належать окремим особам, часто письменникам. Тому Філологія різного роду іноді називають індивідуальними (або авторськими), підкреслюючи їх В«незагальноприйнятогоВ» і віднесеність до відомого творцю. При цьому окказиональное (або індивідуальне) протиставляють загально...
