нину. Аякс, син Теламона, говорить не так, як Діомед. p> Характери гомерівських героїв вже дуже далекі від фольклорної однозначності і прямолінійності. Гектор, головний супротивник Ахілла і всіх ахейців, постає перед нами героєм, який готовий загинути і гине, захищаючи своє місто, постає люблячим чоловіком і батьком (В«ІліадаВ», VI, 404 - 483). Саме в уста Гектора, а не будь-кого з ахейських воїнів вкладає Гомер слова, які виглядають як; відчута формулювання його власного світовідчуття:
Ти НЕ обітницям богів, а Ширяєв в повітрі птахам
Вірити велиш? Зневажаю я птахів і про те не дбаю,
Вправо Чи птиці мчать, на схід зоряниці і сонця,
Або наліво пернаті до похмурого захід мчать. p> Вірити повинні ми єдиному, Зевса великого волі,
Зевса, який і смертних і вічних богів повелитель! p> Знаменье краще всіх - за вітчизну хоробро боротися! p> Що ти лякаєшся війни і небезпек ратного бою? p> Якщо Трої сини при ахейских судах морехідних
Всі ми впадемо умертвіння, ти померти не страшний! p> ( В«ІліадаВ», ХII, 237 - 246)
Але і його охоплює трепет побачивши наближається Ахілла. Він звертається в втеча, оббігає тричі навколо Трої, переслідуваний Ахіллом, і тільки обманутий Афіною, що явилася до нього у вигляді його брата Деїфоба, вирішується на фатальний поєдинок з Ахіллом (В«ІліадаВ», ХХІІ, 131 - 248). p> Образ головного героя В«ІліадиВ» Ахілла не тільки неоднозначний, але й виявляє на Протягом поеми риси розвитку. Ахілл, найсильніший з сильних і найхоробріший з хоробрих, не витримує образи, завданої йому верховним проводирем ахейців під Троєю Агамемноном, який відібрав у нього улюблену їм полонянку Брисеиду. Розгніваний Ахілл перестає брати участь у боях і через свою матір, богиню Фетіду, домагається того, що Зевс посилає ахейцам поразки, які змушують їх покаятися в образі, нанесеної самому могутньому з героїв. Гомер визнає, що у Ахілла були всі підстави для того, щоб прийти в лють, і все ж він вже у вступі до В«ІліадіВ» називає гнів Ахілла В«згубним, пагубним В»(I, 2: у перекладі ГнєдичаВ« грізний В»), а потім крок за кроком показує, що поведінка Ахілла призвело до загибелі його найкращого друга Патрокла. (Постать Патрокла, одна з найбільш симпатичних в В«ІліадіВ», є, ймовірно, створенням самого Гомера, які не мали прототипу в епічної традиції.) Ахілл нарешті кається у своїй поведінці. Він виступає на захист ахейців і вбиває у поєдинку Гектора. Але тут Гомер зображує Ахілла переступили в скорботи за Патроклу і в ненависті до Гектору божі і людські закони: Ахілл глумиться над тілом мертвого Гектора і збирається позбавити його поховання. Лише у завершальній пісні В«ІліадиВ» Гомер показує Ахілла, пом'якшеного горем з'явився до нього батька Гектора Пріама. Ахілл видає йому для поховання тіло Гектора і сам плаче разом з Пріамом (ХХIV, 509 - 512). Той самий Ахілл, якого лише втручання Афіни утримало в I пісні від нападу на Агамемнона (188 - 221), в ХХIV, останньої, сам приймає за...