творчість ні суспільством, ні самим поетом, який створював такого роду твори, але не подумував про те, щоб згадати своє.
Черпаючи із загального поетичного фонду, упорядник епічної поеми зосереджував увагу на обраних їм героїв і сюжеті, відтісняючи на периферію розповіді багатьох інших пов'язані з цим сюжетом перекази. Подібно до того, як промінь прожектора висвічує окремий шматок місцевості, залишаючи в темряві більшу її частину, так і автор епічної поеми (автор у вказаному зараз сенсі, тобто поет, позбавлений авторського самосвідомості), розробляючи свою тему, обмежувався натяками на її відгалуження , будучи впевнений в тому, що його аудиторії вже відомі всі події та персонажі, як славимо їм, так і ті, які лише побіжно їм згадувалися. Сказання і міфи німецьких народів знайшли лише часткове втілення в їх епічних поемах, збережених у письмовому вигляді, - інше або пропали, або можуть бути відновлені тільки непрямим шляхом. В "Беовульфе" удосталь розкидані збіглі вказівки на королів, їх війни і розбрат, на міфологічних персонажів і перекази. Небагатослівних алюзій було цілком достатньо для того, щоб у свідомості слухачів або читачів героїчного епосу виникли відповідні асоціації. Епос зазвичай не повідомляє чого-небудь абсолютно нового. Сила його естетичного та емоційного впливу від того анітрохи не зменшується, - навпаки, в архаїчному і в середньовічному суспільстві найбільше задоволення доставляло, мабуть, неотримання оригінальної інформації, або не тільки її, але і впізнавання раніше відомого, нове підтвердження старих і тому особливо цінованих істин. [3, с.38]
Епічний поет, обробляючи не йому належав матеріал, героїчну пісню, міф, сказання, легенду, широко застосовуючи традиційні вирази, стійкі порівняння і формули, образні кліше, запозичені з усної народної творчості, не міг вважати себе самостійним творцем, скільки насправді не був великий його внесок у остаточне створення героїчної епопеї. Це діалектичне поєднання нового і сприйнятого від попередників постійно породжує в сучасному літературознавстві суперечки: наука схиляється то до підкреслення народної основи епосу, то на користь індивідуального творчого начала в його створенні. p align="justify"> Беовульф англосакс добро зло
Глава II. Добро і Зло в поемі "Беовульф"
2.1 Протистояння Добра і Зла в поемі
Протиставлення добра і зла відіграє важливу роль у дуалістичних міфах, де кожен з персонажів і символів відноситься або до позитивного ряду як носій добра, або до негативного ряду як втілення злого початку <# "justify"> Фабула цієї найбільшої з англосаксонських епопей нескладна. Беовульф, молодий витязь з народу гаутов, дізнавшись про лихо, яке обрушилося на короля данів Хігелака, - про напади чудовиська Гренделя на його палац Хеорот і про поступове винищення ним протягом дванадцяти років дружинників короля, відправляєть...